82. Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.

Швейцарія дотримується традиційної політики нейтралітету й тому не вступає в ООН. Однак вона бере участь у роботі всіх спеціалізованих організацій ООН; у Женеві розташовані штаб-квартири Всесвітньої торговельної організації, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу телекомунікацій, Всесвітньої метеорологічної організації й Керування Верховного комісара ООН по справах біженців. Інші організації, що мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном.

Зовнішня політика. Із закінченням Другої світової війни Ліга націй припинила своє існування. Швейцарія прийняла рішення не вступати в новостворену Організацію об'єднаних націй (ООН) і придбала статус спостерігача, що дозволило розмістити в Женеві європейську штаб-квартиру й кілька спеціалізованих організацій ООН, включаючи Міжнародну організацію праці й Всесвітню організацію охорони здоров'я. Швейцарія порахувала , що відмова від вступу в ООН – кращий спосіб зберегти своє незалежне положення нейтральної країни при постійно мінливому співвідношенні сил на світовій арені. Таке рішення зміцнило позиції Швейцарії в міжнародній політиці. Ця країна є членом декількох організацій ООН: Міжнародного суду, Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Організації об'єднаних націй з питань утворення , науки й культури (ЮНЕСКО) і Керування верховного комісара ООН по справах біженців. Швейцарія надає значну допомогу країнам, що розвиваються.

Дотримуючись традиційної політики нейтралітету, Швейцарія в 1950- х і початку 1960- х років стикалася з більшими труднощами в питанні про участь у різних планах європейської інтеграції. В 1948 вона вступила в Організацію Європейського економічного співробітництва, але втрималася від приєднання до Європейського економічного співтовариства (згодом – Європейському союзу, ЄС). Очевидні політичні цілі цієї організації були неприйнятні для Швейцарії. Однак вона стала однієї із країн- засновників Європейської асоціації вільної торгівлі в 1959, а в 1963 увійшла в Раду Європи, знову продемонструвавши свою зацікавленість у європейському співробітництві . В 1972 національний референдум ратифікував угоду про вільну торгівлю з ЄС, згідно з яким до 1977минулого поступово з мита на всі промислові вироби. В 1983 Швейцарія стала повноправним членом Групи десяти , об'єднання найбільших вкладників Міжнародного валютного фонду (МВФ).