88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.

Офіційна назва - Королівство Бельгія (Royaume de Belgique). Географічне положення - розташоване в Західній Європі, на узбережжі Північного моря.

Площа території - 30,5 тис. кв. км.

Населення - 10,2 млн. осіб (за даними перепису 2002 року). Релігія. Більшість населення країни - католики. Невелика частина сповідує іслам, іудаїзм, православ'я, протестантизм та англіканство. Столиця - Брюссель (Brussel) Адміністративний поділ: 3 регіони: Брюссельський столичний (включаючи Брюссель і 18 приміських комун), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії і Валлонії), а провінції - на комуни. О фіційні мови - французька, нідерландська і німецька. У Фландрії та Валлонії населення розмовляє в основному французькою мовою, в Брюссельському районі - французькою і нідерландською мовами, у східних районах - німецькою.

Демографія. У Бельгії в 2003 проживали 10,2 млн. чоловік.. Через зменшення народжуваності населення країни за 30 років виросло всього на 6%.И в 2003 коефіцієнт народжуваності склав 10,45 на 1000 жителів , а коефіцієнт смертності – 10,07 на 1000 жителів . Середня тривалість життя в Бельгії – 78,29 (74,97 для чоловіків і 81,78 для жінок). У Бельгії постійно проживають біля 900 тис. іноземців (італійці, марокканці, французи, турки, нідерландці, іспанці й ін.).Етнічний склад у Бельгії ділиться на: 58% фламандців, 33% валлонців і 11% змішаних і інших етнічних груп.

Етногенез і мова . Корінне населення Бельгії складається із фламандців – нащадків франкських, Фризьких і саксонських племен, і валлонів – нащадків кельтів. Фламандці живуть переважно на півночі країни (у Східній і Західній Фландрії). Вони світловолосі й мають зовнішня подібність із нідерландцями. Валлони живуть в основному на півдні й зовні схожі на французів.

У Бельгії прийнято три офіційні мови. Французька мова розповсюджена в південній частині країни, у провінціях Ено, Намюр, Льєж і Люксембург, фламандський варіант нідерландської мови – у Західній і Східній Фландрії, Антверпені й Лімбурге. Центральна провінція Брабант зі столичним Брюсселем двомовна й ділиться на північну фламандську й південну французьку частини. Франкомовні райони країни поєднують під загальною назвою Валлонський регіон, а північ країни, де панує фламандська мова, прийнято називати Фландрским регіоном. У Фландрії проживають біля 58% бельгійців, у Валлонії – 33%, у Брюсселі – 9% і в районі поширення німецької мови, що відійшл до Бельгії після Першої світової війни, – менш 1%.

Після знаходження країною незалежності постійно виникали тертя між фламандцями й валлонами, що ускладнювало суспільну й політичне життя країни. У результаті революції 1830, завданням якої було відділення Бельгії від Нідерландів, французька мова стала державною. У наступні десятиліття бельгійська культура перебувала під переважним впливом Франції. Франкофонія підсилила соціальну й економічну роль валлонів, і це привело до нового підйому націоналізму серед фламандців, що вимагали зрівняти їхню мову в статусі із французьким. Ця мета була досягнута тільки в 1930- х роках після прийняття ряду законів, що додали статус державного нідерландській мові, яка стала використовуватися в адміністративних справах, судочинстві й викладанні .

Однак багато фламандців продовжували почувати себе людьми другого сорту у своїй країні, де вони не тільки чисельно переважали, але в післявоєнний час досяглися більше високого рівня добробуту в порівнянні з валлонамі. Антагонізм між двома співтовариствами підсилився, і в 1971, 1980 і 1993 вносилися виправлення в конституцію, що надали кожному з них більшу культурну й політичну автономію. Проблема, довгий час, що не давала спокою фламандським націоналістам, полягала в тому, що їхня власна мова перетворилася в хаотичний набір діалектів, які зложилися протягом тривалого періоду франкофоніі в утворенні й культурі. Однак після Першої світової війни фламандська мова поступово наблизилася до літературної норми сучасної нідерландської мови. В 1973 Фламандську раду по культурі прийняв рішення , що ця мова повинен офіційно називатися нідерландським, а не фламандським.