72. Співдружність Націй
Співдружність, або Співдружність націй (до 1946 Британська Співдружність націй) — добровільне міждержавне об'єднання незалежних суверенних держав, у яке входять Великобританія й майже всі її колишні домініони, колонії й протекторати. Єдиною державою, що не підходять під дане визначення, є Мозамбік.
Початок Співдружності було покладено проведеної в 1887 році в Лондоні колоніальною конференцією, на якій закріпилися основи нової колоніальної політики: відтепер найбільш розвиненим колоніям почав даруватися статус домініонів — автономних квазідержавних утворень (пізніше — фактично незалежних держав), при цьому всі вони ставали частиною Британської Співдружності націй — об'єднання, покликаного згуртувати величезну Британську імперію. Такими домініонами стали Канада, Австралійський Союз , Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз , Ньюфаундленд і Ірландія.
Правовий статус Співдружності був закріплений Вестмінстерським статутом від 11 грудня 1931 року, (уточнений в 1947).
Співдружність розглядається в першу чергу як організація, у рамках якої держави, що різняться за рівнем розвитку й характеру економіки мають можливість вступати в тісне й рівноправну взаємодію . Бірма й Аден, що одержали незалежність в 1948 і 1967, відповідно, стали єдиними колишніми британськими колоніями, так і, що не ввійшли до складу Співдружності після здобуття незалежності.
Франція, Ізраїль,
Єгипет і Ірак ніколи не проявляли бажання вступити в Співдружність, так само як Бахрейн, Йорданія, Кувейт і Оман.
США, і Гонконг,
Членство
Загальна чисельність населення країн Співдружності становить близько 1,8 млрд., тобто приблизно 30% населення миру . Територія країн Співдружності становить приблизно чверть земної суши. Найбільші з них по території — Австралія, Канада й Індія. Членство в Співдружності відкрито для всіх країн, що визнають основні цілі його діяльності. Необхідно також наявність минулих або нинішніх конституційних зв'язків між кандидатом на вступ і Великобританією або іншим членом Співдружності. Існує лише один член Співдружності, для якого це правило було порушено. Мозамбік колонія, що була, Португалії, була прийнята в Співдружність в 1995 послу тріумфального відновлення членства ПАР і проведення в Мозамбіку перших демократичних виборів. За Мозамбік попросили його сусіди, усе з яких входили в Співдружність і бажали допомогти Мозамбіку в подоланні збитку, нанесеного економіці цієї країни у зв'язку з її протистоянням з режимами білої меншості у Зімбабве і ПАР.
Припинення членства
Кожна країна Співдружності користується беззастережним правом однобічного виходу з нього. В 1972 зі Співдружності вийшов Пакистан у знак протесту проти визнання Співдружністю Бангладеш як незалежної держави. В 1989 Пакистан повернувся до складу організації. Фіджі виходило зі складу організації в 1987—1997 послу державного перевороту, у результаті якого в країні була проголошена республіка. Зімбабве вийшло зі Співдружності в 2003 послу того, як глави урядів країн- членів організації відмовилися скасувати рішення про призупинення участі Зімбабве в нарадах лідерів і міністрів країн Співдружності у зв'язку з порушеннями прав людини й демократичних норм керування країною. У той же час держави Співдружності, що проголошують себе республіками, автоматично виходять зі Співдружності, якщо вони не звернуться до інших членів із проханням про збереження їхнього членства в Співдружності. Ірландська Республіка стала першою державою, яка вийшла зі Співдружності й, що не відновили свого членства. ПАР втратилася членства після проголошення республіки в 1961 у зв'язку з неприйняттям багатьма членами Співдружності — країнами Азії, Африки й Канадою — політики апартеїду, що проводився ПАР. Членство ПАР було відновлено в 1994, після того, як був покладений кінець апартеїду . Після проголошення республіки на островах Фіджі в 1987, прохання про відновлення членства в Співдружності була подана лише в 1997.
Призупинення участі в справах Співдружності
В останні роки було кілька випадків призупинення участі членів Співдружності "у діяльності Рад Співдружності" за явні порушення демократичних норм керування . Ця міра не припиняє членства цієї держави в Співдружності. Фіджі в 2000—2001 послу військового перевороту в цій країні й у відношенні Пакистану з 1999 по 2004 з аналогічної причини. Нігерія не брала участь у нарадах з 1995 по 1999. В 2002 аналогічна міра була прийнята у відношенні Зімбабве (приводом стали виборча й земельна реформи уряду Роберта Мугабе.
Громадянство
Актом про британське громадянство 1981 року передбачений такий вид громадянства, як громадянство Співдружності, яка встановлюється для всіх громадян країн- учасниць організації. Стосовно Великобританії всі громадяни Співдружності, за винятком властиво британських громадян, зізнаються британськими підданими й мають право на одержання британського громадянства в реєстраційному порядку .
Структура Співдружності
Номінальний глава Співдружності — Єлизавета ІІ. В 16 державах, що входять у Співдружність вона також є й главою держави. З 1965 у Співдружності існує Секретаріат зі штаб-квартирою в Лондоні. Його очолює колишній міністр закордонних справ Нової Зеландії Дон Маккіннон. Річниця створення Співдружності — День Співдружності — відзначається в другий вівторок березня. Держави, що входять у Співдружність, підтримують між собою звичайні дипломатичні відносини через високих комісарів, що мають ранг послів. Дипломатичні відносини між країнами Співдружності й іншими державами здійснюються у звичайному порядку .
- Питання на іспит з країнознавства
- Західна Європа та Північна Америка
- Проголошення Російської імперії та входження до її складу теренів, що складають основу територій країн Співдружності Незалежних Держав.
- Розпад Російської імперії та національне самовизначення народів імперії.
- Утворення срср і проблема суверенітету союзних республік.
- Передумови утворення Співдружності Незалежних Держав.
- Етапи становлення – конспект
- Функції снд
- 8. Інтеграційні об’єднання на терені Співдружності Незалежних Держав.
- 9. Створення та діяльнність гууам-гуам.
- 10. Природно-ресурсний потенціал та адмінистративно-територіальний поділ Російської Федерації.
- Середня тривалість життя – 65,3 роки (2003 р.).
- Основні етапи історії Росії: короткий огляд.
- 12. Державно-політичний устрій Російської Федерації
- 13. Геополітичне середовище та зовнішня політика Росії.
- Розвиток українсько-російських міждержавних відносин на сучасному етапі
- 15. Особливості соціально-економічного розвитку рф.
- 16. Етно-демографічна ситуація, культура та релігійне життя в Російській Федерації
- 17. Війни в Чечні, їх вплив на суспільно-політичне та економічне життя Російської Федерації
- 18. Особливості історичного розвитку Білорусі
- 19. Політико-правова система і політичні процеси в Республіці Білорусь
- 20. Білоруська модель „соціально-орієнтованої ринкової економіки” та наслідки її впровадження
- 21. Геополітичне становище та зовнішня політика Республіки Білорусь.
- 22. Традиції державотворення на терені Молдови
- 23. Формування сучасної політико-правової системи в Республіці Молдова
- 24. Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її розв’язання.
- Особливості історичної долі й етногенезу народів Закавказзя.
- Порівняльна характеристика політико-правових систем Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- Сучасний економічний розвиток республік Закавказзя: проблеми і перспективи.
- Етно-демографічна ситуація, культура та релігія в державах Закавказзя.
- 30. Геополітичне середовище і геополітична орієнтація Азербайджану, Вірменії та Грузії
- Зовнішня політика Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- 32. Проблема Нагірного Карабаху та шляхи її розв’язання
- 33. Особливості державного устрою й територіально-адміністративного поділу Республіки Грузія
- "Революція троянд" в Грузії: причини й наслідки.
- 35. Етнічні конфлікти в Грузії і шляхи їхнього розв’язання
- Природно-ресурсний потенціал держав Центральноазійського регіону.
- 1. Республіка Казахстан: загальні відомості
- Особливості історичної долі й етногенезу центральноазійських незалежних держав.
- 38. Політико-правові системи центральноазійських республік: порівняльний аналіз.
- Клани в республіках Центральної Азії та їх роль в суспільно-політичному житті
- Основні напрями та особливості сучасного економічного розвитку держав Центральноазійського регіону.
- Етно-демографічна ситуація в країнах Центральноазійського регіону.
- 42. Культура та релігія народів регіону Центральна Азія
- 44. Проблеми національної безпеки і зовнішня політика Казахстану
- 45. Геополітичне оточення та зовнішня політика Узбекистану
- Зовнішня політика Киргизстану, Таджикистану й Туркменистану
- 47. Громадянська війна в Таджикистані (1992-1997) й проблема збереження його територіальної цілісності
- "Тюльпанова революція" 2005 р. В Киргизстані: причини й наслідки.
- 52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- 53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- 54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- 55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- 56. Водні та земельні ресурси Європи.
- 57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- 58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- 59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- 60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- 61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- 62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- 63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- 1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- 2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- 64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- 65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- 67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- 68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- 69. Зовнішня політика Великої Британії.
- 70. Країнознавча характеристика Ірландії.
- 71. Федеративний устрій Канади.
- 72. Співдружність Націй
- 73. Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- 74. Створення і конституція сша.
- 75. Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- 76. Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- 77. Державний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- 79. Економічний потенціал фрн.
- 80. Зовнішня політика фрн.
- 81. Державний лад Швейцарії.
- 82. Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- 83. Економічний потенціал Франції.
- 84. П’ята республіка у Франції.
- 85. Специфіка державного устрою Французької Республіки
- 86. Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- 87. Політична система Італійської Республіки
- 88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- 89. Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- 90. Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- 91. Країнознавча характеристика Ісландії.
- 92. Економічний потенціал Норвегії
- 93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- 94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- 96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- 97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- 98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- 100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.