72. Співдружність Націй

Співдружність, або Співдружність націй (до 1946 Британська Співдружність націй) — добровільне міждержавне об'єднання незалежних суверенних держав, у яке входять Великобританія й майже всі її колишні домініони, колонії й протекторати. Єдиною державою, що не підходять під дане визначення, є Мозамбік.

Початок Співдружності було покладено проведеної в 1887 році в Лондоні колоніальною конференцією, на якій закріпилися основи нової колоніальної політики: відтепер найбільш розвиненим колоніям почав даруватися статус домініонів — автономних квазідержавних утворень (пізніше — фактично незалежних держав), при цьому всі вони ставали частиною Британської Співдружності націй — об'єднання, покликаного згуртувати величезну Британську імперію. Такими домініонами стали Канада, Австралійський Союз , Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз , Ньюфаундленд і Ірландія.

Правовий статус Співдружності був закріплений Вестмінстерським статутом від 11 грудня 1931 року, (уточнений в 1947).

Співдружність розглядається в першу чергу як організація, у рамках якої держави, що різняться за рівнем розвитку й характеру економіки мають можливість вступати в тісне й рівноправну взаємодію . Бірма й Аден, що одержали незалежність в 1948 і 1967, відповідно, стали єдиними колишніми британськими колоніями, так і, що не ввійшли до складу Співдружності після здобуття незалежності.

Франція, Ізраїль,

Єгипет і Ірак ніколи не проявляли бажання вступити в Співдружність, так само як Бахрейн, Йорданія, Кувейт і Оман.

США, і Гонконг,

Членство

Загальна чисельність населення країн Співдружності становить близько 1,8 млрд., тобто приблизно 30% населення миру . Територія країн Співдружності становить приблизно чверть земної суши. Найбільші з них по території — Австралія, Канада й Індія. Членство в Співдружності відкрито для всіх країн, що визнають основні цілі його діяльності. Необхідно також наявність минулих або нинішніх конституційних зв'язків між кандидатом на вступ і Великобританією або іншим членом Співдружності. Існує лише один член Співдружності, для якого це правило було порушено. Мозамбік колонія, що була, Португалії, була прийнята в Співдружність в 1995 послу тріумфального відновлення членства ПАР і проведення в Мозамбіку перших демократичних виборів. За Мозамбік попросили його сусіди, усе з яких входили в Співдружність і бажали допомогти Мозамбіку в подоланні збитку, нанесеного економіці цієї країни у зв'язку з її протистоянням з режимами білої меншості у Зімбабве і ПАР.

Припинення членства

Кожна країна Співдружності користується беззастережним правом однобічного виходу з нього. В 1972 зі Співдружності вийшов Пакистан у знак протесту проти визнання Співдружністю Бангладеш як незалежної держави. В 1989 Пакистан повернувся до складу організації. Фіджі виходило зі складу організації в 1987—1997 послу державного перевороту, у результаті якого в країні була проголошена республіка. Зімбабве вийшло зі Співдружності в 2003 послу того, як глави урядів країн- членів організації відмовилися скасувати рішення про призупинення участі Зімбабве в нарадах лідерів і міністрів країн Співдружності у зв'язку з порушеннями прав людини й демократичних норм керування країною. У той же час держави Співдружності, що проголошують себе республіками, автоматично виходять зі Співдружності, якщо вони не звернуться до інших членів із проханням про збереження їхнього членства в Співдружності. Ірландська Республіка стала першою державою, яка вийшла зі Співдружності й, що не відновили свого членства. ПАР втратилася членства після проголошення республіки в 1961 у зв'язку з неприйняттям багатьма членами Співдружності — країнами Азії, Африки й Канадою — політики апартеїду, що проводився ПАР. Членство ПАР було відновлено в 1994, після того, як був покладений кінець апартеїду . Після проголошення республіки на островах Фіджі в 1987, прохання про відновлення членства в Співдружності була подана лише в 1997.

Призупинення участі в справах Співдружності

В останні роки було кілька випадків призупинення участі членів Співдружності "у діяльності Рад Співдружності" за явні порушення демократичних норм керування . Ця міра не припиняє членства цієї держави в Співдружності. Фіджі в 2000—2001 послу військового перевороту в цій країні й у відношенні Пакистану з 1999 по 2004 з аналогічної причини. Нігерія не брала участь у нарадах з 1995 по 1999. В 2002 аналогічна міра була прийнята у відношенні Зімбабве (приводом стали виборча й земельна реформи уряду Роберта Мугабе.

Громадянство

Актом про британське громадянство 1981 року передбачений такий вид громадянства, як громадянство Співдружності, яка встановлюється для всіх громадян країн- учасниць організації. Стосовно Великобританії всі громадяни Співдружності, за винятком властиво британських громадян, зізнаються британськими підданими й мають право на одержання британського громадянства в реєстраційному порядку .

Структура Співдружності

Номінальний глава Співдружності — Єлизавета ІІ. В 16 державах, що входять у Співдружність вона також є й главою держави. З 1965 у Співдружності існує Секретаріат зі штаб-квартирою в Лондоні. Його очолює колишній міністр закордонних справ Нової Зеландії Дон Маккіннон. Річниця створення Співдружності — День Співдружності — відзначається в другий вівторок березня. Держави, що входять у Співдружність, підтримують між собою звичайні дипломатичні відносини через високих комісарів, що мають ранг послів. Дипломатичні відносини між країнами Співдружності й іншими державами здійснюються у звичайному порядку .