60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
Финно-угорские народы
Финно-угры — этноязыковая общность народов, насчитывающая более 20 миллионов человек. Предки финно-угров жили в Восточной Европе и на Урале еще со времен неолита (новый каменный век). От Балтийского моря до Западной Сибири, от лесостепей Русской равнины до побережья Северного Ледовитого Океана — исконные земли финно-угорских и близких к ним самодийских народов.
В языковом отношении финно-угры делятся на несколько подгрупп. Пермско-финскую подгруппу составляют коми, удмурты и бесермяне. Волжско-финскую группу — мордва (эрзяне и мокшане) и марийцы. К прибалто-финнам относятся: финны, финны-ингерманландцы, эстонцы, сету, квены в Норвегии, загадочная водь, ижорцы, карелы, вепсы и потомки мери. К отдельной угорской группе принадлежат ханты, манси и венгры. Потомки средневековой мещеры и муромы, скорее всего, относятся к волжским финнам.
В антропологическом отношении финно-угорские народы неоднородны. Некоторые ученые выделяют особую уральскую расу, переходную между европеоидами и монголоидами. Всем народам финно-угорской группы присущи как европеоидные, так и монголоидные признаки. Обские угры (ханты и манси), часть марийцев, мордвы обладают более выраженными монголоидными чертами. У остальных, этих черт либо поровну, либо европеоидная составляющая доминирует. Но это не свидетельствует в пользу индоевропейского происхождения финно-угров, следует отличать индоевропейские антропологические черты от языковой индоевропейской общности.
На территориях Русской равнины, где теперь проживают русские, раньше проживали финно-угры. Большая проблема, каков был характер славянской колонизации. Ведь русские сохраняют одну и ту же материальную и духовную традиционную культуру именно с финно-угорскими народами, а не с южными славянами или тюрками. Психологические особенности населения, его национальный характер, особенно на севере, северо-западе и северо-востоке Европейской части России (самой коренной части России) у русских и финно-угров тоже общие.
По удачному сравнению академика Ореста Борисовича Ткаченко, всемирно известного меряниста (дисциплина в финно-угроведении, занимающаяся изучение народа мери): «У русского народа, по материнской линии связанного со славянской прародиной, отцом был финн. По отцовской линии русские восходят к финно-уграм». Это объяснение делает понятными множество культурных фактов в жизни и развитии русской нации. Московская Русь и Новгород развивались именно на землях заселённых финно-угорскими племенами чуди, мери и мещеры, а также на мордовских, вепсских, водьско-ижорских, карельских и пермских территориях.
Финно-угорские языки
Фи́нно-уго́рские языки́ — группа языков, входящая в состав уральской семьи. По другой классификации финно-угорские языки считают семьёй, а уральские — соответственно, макросемьёй.
В составе финно-угорских языков обычно выделяют следующие ветви:
финно-волжская, в которую входят:
мордовский язык, существующий в двух вариантах: эрзя-мордовский и мокша-мордовский;
марийский язык, существующий в двух вариантах: западном (горный) и восточном (луговой);
финская, или прибалтийско-финская, подветвь, в которую входят:
финский язык;
группа языков, близкородственных финскому: карельский, вепсский, ижорский, водский, эстонский, ливский языки.
пермская, в которую входят коми-зырянский, коми-пермяцкий (иногда объединяемые в один язык коми) и удмуртский языки.
угорская, в которую входят:
венгерский язык;
обско-угорские языки в Западной Сибири — хантыйский (язык остяков) и мансийский (язык вогулов), каждый из которых делится на большое количество диалектов.
особое положение занимают саамские языки: примерно десять языков, самым крупным из которых является северо-саамский.
Этногенез (от греч. éthnos — племя, народ и генез — происхождение), этническая история — процесс сложения этнической общности (этноса) на базе различных этнических компонентов.
Этногенез представляет собой начальный этап этнической истории. По его завершении может происходить включение в сложившийся этнос других ассимилируемых им групп, дробление и выделение новых этнических групп.
В этнографии различают два исторических типа этногенеза:
Этногенез, имевший место в условиях первобытнообщинного и докапиталистического обществ и приведший в раннефеодальный период к образованию народностей.
Этногенез современного типа на базе уже сформировавшихся народов (особенно ярким примером такого этногенеза в наше время могут считаться США, где в одном «котле» варятся представители нескольких волн иммиграции из Западной и Восточной Европы, Палестины, арабского мира вообще, Южной и Юго-Восточной Азии, Китая и Японии, потомки африканских рабов и испано-индейского населения Латинской Америки).
Этногенез характеризуется взаимосвязью двух видов этногенетических процессов — консолидацией автохтонных (родственных и неродственных) этнических компонентов и включением в процесс этногенеза переселенцев (мигрантов).
В ходе этногенеза, под влиянием особенностей хозяйственной деятельности в определённых природных условиях и других причин, формируются специфические для нового этноса черты материальной и духовной культуры, быта, групповых психологических характеристик, отличающие его от иных (в том числе соседствующих) этносов. У членов новой этнической общности появляется общее самосознание, видное место в котором занимает представление об общности их происхождения. Внешним проявлением этого самосознания является общее самоназвание — этноним (например, американцы или заявленная, но не состоявшаяся, новая общность «советских людей»).
При изучении этногенеза определённого народа привлекаются данные смежных наук — этнографии, антропологии, археологии, сравнительного языкознания.
- Питання на іспит з країнознавства
- Західна Європа та Північна Америка
- Проголошення Російської імперії та входження до її складу теренів, що складають основу територій країн Співдружності Незалежних Держав.
- Розпад Російської імперії та національне самовизначення народів імперії.
- Утворення срср і проблема суверенітету союзних республік.
- Передумови утворення Співдружності Незалежних Держав.
- Етапи становлення – конспект
- Функції снд
- 8. Інтеграційні об’єднання на терені Співдружності Незалежних Держав.
- 9. Створення та діяльнність гууам-гуам.
- 10. Природно-ресурсний потенціал та адмінистративно-територіальний поділ Російської Федерації.
- Середня тривалість життя – 65,3 роки (2003 р.).
- Основні етапи історії Росії: короткий огляд.
- 12. Державно-політичний устрій Російської Федерації
- 13. Геополітичне середовище та зовнішня політика Росії.
- Розвиток українсько-російських міждержавних відносин на сучасному етапі
- 15. Особливості соціально-економічного розвитку рф.
- 16. Етно-демографічна ситуація, культура та релігійне життя в Російській Федерації
- 17. Війни в Чечні, їх вплив на суспільно-політичне та економічне життя Російської Федерації
- 18. Особливості історичного розвитку Білорусі
- 19. Політико-правова система і політичні процеси в Республіці Білорусь
- 20. Білоруська модель „соціально-орієнтованої ринкової економіки” та наслідки її впровадження
- 21. Геополітичне становище та зовнішня політика Республіки Білорусь.
- 22. Традиції державотворення на терені Молдови
- 23. Формування сучасної політико-правової системи в Республіці Молдова
- 24. Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її розв’язання.
- Особливості історичної долі й етногенезу народів Закавказзя.
- Порівняльна характеристика політико-правових систем Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- Сучасний економічний розвиток республік Закавказзя: проблеми і перспективи.
- Етно-демографічна ситуація, культура та релігія в державах Закавказзя.
- 30. Геополітичне середовище і геополітична орієнтація Азербайджану, Вірменії та Грузії
- Зовнішня політика Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- 32. Проблема Нагірного Карабаху та шляхи її розв’язання
- 33. Особливості державного устрою й територіально-адміністративного поділу Республіки Грузія
- "Революція троянд" в Грузії: причини й наслідки.
- 35. Етнічні конфлікти в Грузії і шляхи їхнього розв’язання
- Природно-ресурсний потенціал держав Центральноазійського регіону.
- 1. Республіка Казахстан: загальні відомості
- Особливості історичної долі й етногенезу центральноазійських незалежних держав.
- 38. Політико-правові системи центральноазійських республік: порівняльний аналіз.
- Клани в республіках Центральної Азії та їх роль в суспільно-політичному житті
- Основні напрями та особливості сучасного економічного розвитку держав Центральноазійського регіону.
- Етно-демографічна ситуація в країнах Центральноазійського регіону.
- 42. Культура та релігія народів регіону Центральна Азія
- 44. Проблеми національної безпеки і зовнішня політика Казахстану
- 45. Геополітичне оточення та зовнішня політика Узбекистану
- Зовнішня політика Киргизстану, Таджикистану й Туркменистану
- 47. Громадянська війна в Таджикистані (1992-1997) й проблема збереження його територіальної цілісності
- "Тюльпанова революція" 2005 р. В Киргизстані: причини й наслідки.
- 52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- 53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- 54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- 55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- 56. Водні та земельні ресурси Європи.
- 57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- 58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- 59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- 60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- 61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- 62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- 63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- 1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- 2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- 64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- 65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- 67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- 68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- 69. Зовнішня політика Великої Британії.
- 70. Країнознавча характеристика Ірландії.
- 71. Федеративний устрій Канади.
- 72. Співдружність Націй
- 73. Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- 74. Створення і конституція сша.
- 75. Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- 76. Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- 77. Державний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- 79. Економічний потенціал фрн.
- 80. Зовнішня політика фрн.
- 81. Державний лад Швейцарії.
- 82. Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- 83. Економічний потенціал Франції.
- 84. П’ята республіка у Франції.
- 85. Специфіка державного устрою Французької Республіки
- 86. Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- 87. Політична система Італійської Республіки
- 88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- 89. Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- 90. Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- 91. Країнознавча характеристика Ісландії.
- 92. Економічний потенціал Норвегії
- 93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- 94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- 96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- 97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- 98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- 100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.