Характеристика показників структури і динаміки іноземних та зарубіжних інвестицій в Україні

Дійсність інвестиційної діяльності, як на мікро так і на макрорівні, визначається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. В цьому плані вирішальне значення мають результати господарської діяльності інвестиційних галузей. Їх технічний рівень, організація виробництва, розвиток підприємництва, здатність до засвоєння інновації здійснюють основний вплив на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів. Щодо динаміки Ін. Інв. :

Обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця України зріс з 34 $(2001) до 872,6$(2010)

З країн ЄС надійшло 71,3% обсягу інвестицій, СНД- 18,9%, з інших країн- 9,8%

З урахуванням переоцінки, утрат і курс різниці приріст сукупного обсягу іноз капіталу склав 4410 млн. $, що становить 72,6 % рівня попер року.

Інвестиції надійшли з 125 країн світу:

-Кіпр – 8 млрд

-Німеччина -6 млрд

-Нідерланди -4 млрд 2 млн

-РФ – 2 млрд 684 млн

-Австрія – 2 млрд 604 млн

-ВБ- 2 млрд

-Франція – 1 млрд. 640

-США – 1 млрд. 387 млн

-Вірг острови – 1 млрд

-Швеція

Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни, переважна частка на Кіпр. 6 млн – заг обсяг інцест. з Укр 95%- ЄС, 3,5%- СНД, 1,5- інші

Україна на сьогодні застосовує всі канали зовнішнього фінансування: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, кредити СБ, кредити МВФ, кредити ЄБРР, держ кредити під гарантії КМУ, приватні.

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення ПІІ є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.