logo search
госы / МЕДУ - ГОС / МЕДУ

Конкурентоспроможність людського капіталу України в умовах міжнародної трудової міграції

В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних економічних відносинах України є інтеграція у світове господарство, однією з форм якої виступає міжнародна міграція робочої сили. У світі все більшого поширення набуває переміщення трудових ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними та релігійними чинниками.

Три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:

1) загальнооб’єктивні чинники, що визначають рівень соціально-економічного стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці, розвиток інфраструктури ринку праці, соціально-побутової інфраструктури тощо;

2) чинники, що характеризують соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан особи працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;

3) чинники, що характеризують соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки, її схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту, самодисципліни, знання іноземних мов.

Завдяки системі освіти в нашій країні – в Україні останнім часом спостерігається «відтік інтелекту», адже багато кваліфікованих кадрів не мають можливості реалізувати свій талант в Україні. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

-постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста в Україні;

-те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

-бажання покращити своє матеріальне становище і отримати достойне соціальне забезпечення;

-більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та отримати новий досвід;

-зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

В основному дефіцит висококвал­іфікованих спеціальностей в країнах Європи поповнювався за рахунок "відпливу умів" з країн пострадянсь­кого простору. Після колапсу комуні­стичного режиму в країнах Східної Європи відбулося стрімке спустошен­ня (у тому числі - і кадрове) науко­вої сфери. Різке зменшення обсягів фінансування (аж до закриття науко­вих центрів) змусили одну частину пра­цівників науки перейти в інші сфери зайнятості у своїй країні, а іншу - організувати потік інтелектуальної еміграції.