logo search
ekzamen 2 semestr

84. П’ята республіка у Франції.

Нова конституція Франції, прийнята 28 вересня 1958 р., значно звузила повноваження парламенту і значно розши­рила права президента. Глава держави практично одержав можливість одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику країни. Він призначав прем'єр-міністра і мініст­рів без утвердження парламентом, мав право розпускати Національні збори. Президент, який обирався на сім років загальним голосуванням, наділявся повноваженнями гла­ви держави, глави виконавчої влади і головнокомандуючо­го збройними силами. Він стверджував закони, які приймав парламент, але міг видавати і власні декрети, які не потребували ствердження парламентом. 21 грудня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля, прем'єр-міністром став М. Дебре (1959-1962 рр).

Оцінюючи створення П'ятої республіки, демократичні сили Франції вважали, що це "режим особистої влади" генераіа де Голля. Прихильники генерала створили нову політичну партію "Союз на захист нової республіки" (ЮНР). ЮНР провела в парламент 188 своїх представ­ників, домігшись перемоги над іншими партіями.

Головною проблемою П'ятої республіки залишалася проблема Алжиру. Де Голль бачив своє завдання у віднов­ленні величі Франції. Вона уявлялася йому могутньою державою, яка провадить незалежну політику.

Колоніалізм був перешкодою на шляху до вирішення цього завдання. 1960 р. де Голль надав незалежність 14 афри­канським колоніям. З Алжиром було складніше, але генерал діяв рішуче і пішов на конфронтацію з ультракодоністами, Хоча вони й сприяли його приходові до влади. Ультра створили "Організацію таємної армії" (ОАС) і розпочали відкритий терор проти прихильників незалежності Алжи­ру; декілька замахів було організовано і на де Голля. Але президент спирався на підтримку більшості французів. 1962 р. було підписано угоду з Тимчасовим урядом Алжи­ру. Франція надала Алжиру незалежність і попрощалась із колоніальною імперією.

Режим П'ятої республіки вирізнявся посиленням втру­чання держави в сферу економіки і соціальних відносин. За допомогою державних законів, субсидій та інших пільг швидкими темпами розвивалися нові галузі, пов'язані з науково-технічним прогресом, — атомна і ракетна, вироб­ництво ЕОМ, радіоелектроніка. Було здійснено докорінну реконструкцію металообробної, хімічної, авіаційної про­мисловості. Зросло виробництво товарів масового спожи­вання (автомобілів, холодильників, телевізорів). Посилю­валися заходи до стабілізації фінансової системи. Було проведено девальвацію франка, внаслідок чого курс іно­земних валют відносно французької зріс на 17,55%, випу­щено акції внутрішньої позики. У 60-ті роки практично зник зовнішньоторговельний дефіцит.

У зовнішній політиці де Голль мав на меті три основ­них завдання: відродити велич Франції, зміцнити її неза­лежність і самостійність, послабити вплив США в Європі. Негативно ставлячись до комуністичного режиму, він пі­шов на зближення із СРСР, щоб створити противагу США. 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО при збереженні участі в політичних структурах Північно-Атлантичного блоку. Де Голль приді­ляв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю. Франція створила атомну бомбу, атомні підводні човни, балістичні ракети. Прези­дент заперечував проти перетворення ЄЕС на національну організацію й наполягав на створенні "Європи батьків-щин", виступав проти прийняття до ЄЕС Великої Британії, вважаючи її провідником впливу США в Європі. Здійснюючи курс на зближення з ФРН, він залишався принциповим і послідовним противником неофашистських і реваншистських тенденцій.