"Тюльпанова революція" 2005 р. В Киргизстані: причини й наслідки.

17 червня в столиці була зроблена спроба зайняти Будинок Уряду Киргизії, яку Генеральна прокуратура республіки розцінила як намір зробити державний переворот. Після того, як одному з претендентів на пост президента Урмату Бариктабасову відмовили в реєстрації як кандидат, його прихильники пішли на штурм Білого дому. Зламавши металеву огорожу, вони проникли в будівлю, де розбили вхідні двері і вікна. Проте незабаром їх витіснила силою звідти міліція, застосовуючи при цьому спеціальні засобів, у тому числі і сльозоточивий газ. На арешт Бариктабасова була видана санкція, але його місцезнаходження поки точно невідоме.

Урматбек Бариктабасов – киргиз за національністю, 1963 року народження, уродженець півночі республіки. Він поки жодного разу не з'являвся на публіці в ході своєї передвиборної кампанії. ЦВК має в своєму розпорядженні тільки ксерокопію його документів. Вважається, що Бариктабасов з 1999 року займається бізнесом в Казахстані, Японії, США і Об'єднаних Арабських Еміратах. Якийсь час він працював віце-мером столиці Казахстану Астани, був першим заступником керівника АТ "Киргизгаз". На нинішніх виборах президента Киргизії Бариктабасов висунув свою кандидатуру, але не пройшов реєстрацію, оскільки ЦВК стверджує, що Бариктабасов має казахське громадянство (друге, нарівні з киргизьким). Його прихильники об'єднані в партію "Мекенім Киргизстан" (Рідна Киргизія), фактично це перетворена колишня проакаєвськая партія "Алга Киргизстан".

Як один з основних пунктів передвиборної програми Бариктабасова була обіцянка привернути 4 мільярди доларів іноземних інвестицій в економіку країни. Після останній подій влади звинуватили Бариктабасова ще і у ряді старих посадових злочинів, а також про його причетність до незаконних постачань зброї до Азербайджану, і взагалі заявили, що за його спиною стоять Акаєв, його син і зять.

ЗМІ Киргизії стверджують навіть, що, нібито, в ніч на 24 березня 2005 року Урматбек Бариктабасов під час хвилювань в республіці увірвався в офіс сина президента Акаєва Айдара, після чого звідти зник сейф із значною сумою грошей.

Звичайно, будь-яка справжня революція направлена на злам порядку, що встояв при колишній владі. Але все таки дії революціонерів, що думають про майбутньому власної країни, абсолютно не обов'язково повинні бути схожим на акції військ окупантів, що здійснюють грабіжницький набіг на ворожу територію. Чому ж в Киргизії ця різниця поки не дуже помітна?

Очевидно, що однією з причин мотивації дій населення виступає бажання скористатися плодами скидання старої влади, що називається "Тут і зараз". У Киргизії рівень доходів близько 80 % населення не досягає порогу прожиткового мінімуму. Люди не хочуть особисто для себе упустити момент спробувати поліпшити власне безрадісне існування.

Лідери довго і наполегливо переконували їх в тому, що корінь всіх злий Киргизії – корумпована влада колишнього президента Аськара Акаєва. "Давайте повалимо цю прогнилу владу, і встановимо справедливі порядки", – саме ці заклики підняли маси на боротьбу. Але тепер настав час платити по рахунках, а розплачуватися власне, як виявилось, нічим. Киргизія – дуже бідна республіка, а скринь із золотом в Білому домі – резиденції президента в Бішкеке виявити так і не вдалося.

Втім, скрині нові власті ще обіцяють відшукати. І за цю справу узялися достатньо завзято. Благо новим генеральним прокурором Киргизії був призначений Азімбек Бекназаров – вельми колоритна особа, колишній слідчий, якого при Акаєве не раз намагалися посадити за грати. Але Бекназаров зумів з опорою на своїх земляків організувати таку відсіч, що її імідж став бути схожим на вельми популярних народних заступників типа Робіна Гуда або Кер-огли.

Відомство Бекназарова розвернуло кипучу діяльність по "експропріації накраденого у народу добра". Навіть спеціальну програму прийняли, розраховану на 100 днів, з претензійною назвою "Через стабільність і порядок". (У Киргизії взагалі політики і старі і нові живлять якусь патологічну схильність до патетичної формою писанини).

Революційні власті заснували спеціальну державну комісію, в завдання якої входить розслідування питань щодо майна сім'ї Акаєва і його оточення. Недавно ця комісія встановила, що збиток від незаконної діяльності сім'ї колишнього глави Киргизії складає близько 2 мільярдів сомів (приблизно 50 мільйонів доларів США). Із слів виконуючого обов'язки віце-прем'єр-міністра Даніяра Усенова, ця сума складається від недоотриманих податків, нецільового використання бюджетних коштів, незаконної приватизації і інших необхідних виплат, які передбачені законодавством, але ігнорувалося Акаєвим і його близькими.

І власті вже докладають про свої успіхи на цей терен. Так, за перші сорок днів прокуратура повернула державі 53 мільйони 100 тисяч сомів. Генпрокурор Бекназаров стверджує, що ці гроші заплатили наявними (!) з своєї кишені чиновники з оточення екс-президента Аськара Акаєва. Генеральний прокурор завіряє, що він не каратиме тих чиновників, які добровільно повертають накрадене, але тих, хто не хоче цього робити, – притягатимуть до кримінальної відповідальності. У будь-якому випадку в хід йдуть прокурорські розпорядження, чимось відомі дії, що нагадують, по реквізиції революціонерів минулих століть. Це працює. Так дружина колишнього голови Адміністрації президента і колишнього губернатора Іссик-кульськой області Тойчубека Касимова вимушені була продати незаконно оформлений свого часу на неї будинок, а отримані кошти – 2,2 млн. сомів здати у казну.

Попутно розкрилися цікаві факти. Так виявилось, що за звільнення захоплених в 1999 році ісламськими бойовиками на півдні Киргизії чотирьох японців – експертів за гірничодобувними технологіями, уряд країни висхідного сонця все-таки таємно сплатив викуп в 3 млн. доларів. Але ці гроші так і не дійшли до ісламізму, вони були передані киргизькому уряду, і, як показав наслідок нових киргизьких властей, нібито, зникли. Припускають, що вони були поділені вищими державними чиновниками.

Реквізиції, звичайно, можуть поповнити засіки Киргизії. Але це лише тимчасова стаття доходу. Перерозподіл власності не може приносити стійкі надходження нескінченно довго.

Тим часом економічна ситуація в республіці тільки погіршується. Воно і зрозуміло, поки революційні маси живуть активною політичною боротьбою, працювати на ниві економіки нікому. В результаті за чотири місяці поточного року спад промисловості в Киргизії склав 7,1 %. Повністю простоюють 228 промислових підприємств, або 35 % від їх загального числа. З 512 найважливіших видів промислової продукції, що випускаються республікою, по 222 позиціям спостерігалося зниження випуску (це 43,4 % від загальної маси), а зовсім перестало проводитися ще 60 найменувань (11,7 %).

Причому найплачевніше йдуть справи саме на півдні Киргизії, де власне і було роздуто полум'я "тюльпанової революції". У Баткенськой області нафти і газу здобуто на 66,7 % менше, ніж за аналогічний період минулого року, а молочних продуктів проведено на 50 % менше. У Джалал-абадськой і Ошськой областях менше стали здобувати вугілля. І це ще показники спаду в промисловості. Той же факт, що маси людей в самий розпал сільськогосподарських робіт тільки і роблять, що розмахують прапорами і кидають каменями один в одного, неминуче дасть про себе знати пізніше, – коли прийде черга збирати урожай.

Ділова активність підприємців в республіці істотно знизилася. Мало того, що значна частина з них, так або інакше, постраждала від маргінальних експропріаторів під час революційних безладів, постійні зміни в кадровому корпусі різних державних служб, вимушують останні мало обертати уваги на поточні економічні проблеми.

Революційна риторика не може замінити копіткої професійної роботи. Киргизька ж держава сьогодні опинилася не в змозі забезпечити всіх своїх громадян навіть паспортами, без яких, як відомо, скрутно здійснювати не тільки підприємницьку діяльність, але навіть і проголосувати на майбутніх президентських виборах для багатьох буде проблемою. Елементарно не вистачає бланки паспортів.

Не доходять у властей руки поки і до вирішення щонайгостріших соціальних проблем – безробіття, наркоманії, міграції. У маленькій республіці тільки безпритульних дітей налічується понад 10 тисяч, більше 20 тисяч дітей не відвідують школи. У цих умовах кінця революційним бідам Киргизії поки дійсно не видно.