57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
Древние германцы (лат. germani) — обширная группа племён, принадлежавших к индоевропейской семье языков и занимавших к I веку до н. э. территорию между нижним Рейном и Вислой, Дунаем и Балтийским и Северным морями и южную Скандинавию.
История
Сами германцы не имели собственного общего для всех племён названия. Древнейшая из известных культур германцев — культура Ясторф (нижняя Эльба и Ютландия, VII век до н. э.). Отсюда германцы продвигались в Скандинавию через Северную Германию, а затем, с IV века до н. э., в течение столетий постепенно распространялись в южном направлении. При этом они входили в соприкосновение с кельтами и вытесняли их; одновременно многие германские племена испытывали кельтское влияние.
Географическое распределение
По географическому признаку германцы делились на:
северных, оставшихся в Скандинавии (свионы, гёты) — от них позднее произошли датчане, шведы, норвежцы и исландцы;
восточных, выделившихся в результате переселения северных германцев в Среднюю Европу и расселения между Одером и Вислой (вандалы, бургунды, готы, герулы, ругии, гепиды);
западных:
североморских (культовый союз ингвеонов — кимвры, тевтоны, хавки, англы, варины (варны), саксы, ампсиварии, фризы),
культовый союз иствеонов, проживавших между Рейном, Майном и Везером (батавы, бруктеры, хамавы, хатты, хаттуарии, убии, узипеты, тенктеры (тинктеры), херуски),
культовый союз герминонов, проживавших от средней и верхней Эльбы до Одера (свевы, маркоманы (маркоманны), квады, лангобарды, семноны, гермундуры).
Внутригерманская борьба приводила к частым распадам и новообразованиям племён и союзов. В III и IV веках н. э. многочисленные отдельные племена объединились в крупные племенные союзы алеманнов, франков, саксов, тюрингов и баварцев.
Германцы и Древний Рим
История большинства германских племён известна благодаря их взаимоотношениям с Древним Римом. В древнеримских письменных источниках сведения о германцах впервые встречаются в IV веке до н. э.). Название «германцы» для всех обитающих в Южной Скандинавии и Средней Европе между Рейном и Вислой племён стало известно римлянам от галлов, которые так называли своих восточных соседей, причём название одного из племён было распространено на всю общность.
Впервые оно появляется у Посидония (135—51 до н. э.), который стал отличать германцев от кельтов. Особенно подробно о них писал Юлий Цезарь (I век до н. э.) в записках «О Галльской войне» — он также увидел в них особую этническую группу, отличную от кельтов.
Первые контакты между германцами и Римом относятся к 113 до н. э. (вторжение кимвров и тевтонов).
В 58 до н. э. Цезарь нанёс поражение свевам во главе с Ариовистом, а в 55 до н. э. отбросил за Рейн узипетов и тенктеров.
В I веке до н. э. римлянам удалось поставить под свою номинальную зависимость германцев, живших к востоку от Рейна (вплоть до Везера), но в результате восстания херусков и других германских племён, уничтоживших три римских легиона в битве в Тевтобургском лесу, границей между римскими владениями и владениями германцев стали Рейн и Дунай.
Расширение римских владений до Рейна и Дуная временно остановило дальнейшее распространение германцев на юг и запад. При Домициане в 83 были завоёваны левобережные области Рейна, Декуматские поля (Decumates agri), которые призван был защитить римский пограничный вал (Limes romanus) от среднего Рейна до верхнего Дуная.
Граница по Рейну—Дунаю отстаивалась римлянами до середины III века. Центрами германо-римской торговли стали Кёльн и Аугсбург. Начало новых столкновений ознаменовала война с маркоманами (166—180). В следующие два века римлянам пришлось иметь дело уже с племенными союзами — франки и аллеманны на Рейне и Верхнем Дунае и готы на Нижнем Дунае. Многие германцы служили в римской армии в качестве наёмников, особенно с III века н. э., когда в империю были переселены целые племена на правах федератов.
Великое переселение народов
В процессе Великого переселения народов IV и V веков западные и восточные германцы внесли решающий вклад в разгром западноримского государства. На его территории возникли государства англосаксов (Британия), франков (Рейнская область и Северная Галлия), алеманнов (Юго-Западная Германия и Швейцария), бургундов (Юго-Восточная Галлия), свевов (Северо-Западная Испания), вандалов (Африка), остготов (Паннония и Италия).
Раннее средневековье
Восточногерманские государства потерпели поражение от Византии (вандалы в 534, остготы в 532) и от арабов (вестготы в 711). Основанное в 568 в Италии государство лангобардов было завоёвано франками, достигшими среди германцев наибольшего влияния в раннем Средневековье. Франки распространили свою власть на алеманнов, часть вестготского государства, тюрингов, бургундов, баварцев и саксов. Англосаксы внесли существенный вклад в этногенез английского народа, франки и бургунды — французского. Из франков, саксов, тюрингов, алеманнов и баварцев развился немецкий народ.
- Питання на іспит з країнознавства
- Західна Європа та Північна Америка
- Проголошення Російської імперії та входження до її складу теренів, що складають основу територій країн Співдружності Незалежних Держав.
- Розпад Російської імперії та національне самовизначення народів імперії.
- Утворення срср і проблема суверенітету союзних республік.
- Передумови утворення Співдружності Незалежних Держав.
- Етапи становлення – конспект
- Функції снд
- 8. Інтеграційні об’єднання на терені Співдружності Незалежних Держав.
- 9. Створення та діяльнність гууам-гуам.
- 10. Природно-ресурсний потенціал та адмінистративно-територіальний поділ Російської Федерації.
- Середня тривалість життя – 65,3 роки (2003 р.).
- Основні етапи історії Росії: короткий огляд.
- 12. Державно-політичний устрій Російської Федерації
- 13. Геополітичне середовище та зовнішня політика Росії.
- Розвиток українсько-російських міждержавних відносин на сучасному етапі
- 15. Особливості соціально-економічного розвитку рф.
- 16. Етно-демографічна ситуація, культура та релігійне життя в Російській Федерації
- 17. Війни в Чечні, їх вплив на суспільно-політичне та економічне життя Російської Федерації
- 18. Особливості історичного розвитку Білорусі
- 19. Політико-правова система і політичні процеси в Республіці Білорусь
- 20. Білоруська модель „соціально-орієнтованої ринкової економіки” та наслідки її впровадження
- 21. Геополітичне становище та зовнішня політика Республіки Білорусь.
- 22. Традиції державотворення на терені Молдови
- 23. Формування сучасної політико-правової системи в Республіці Молдова
- 24. Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її розв’язання.
- Особливості історичної долі й етногенезу народів Закавказзя.
- Порівняльна характеристика політико-правових систем Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- Сучасний економічний розвиток республік Закавказзя: проблеми і перспективи.
- Етно-демографічна ситуація, культура та релігія в державах Закавказзя.
- 30. Геополітичне середовище і геополітична орієнтація Азербайджану, Вірменії та Грузії
- Зовнішня політика Азербайджану, Вірменії та Грузії.
- 32. Проблема Нагірного Карабаху та шляхи її розв’язання
- 33. Особливості державного устрою й територіально-адміністративного поділу Республіки Грузія
- "Революція троянд" в Грузії: причини й наслідки.
- 35. Етнічні конфлікти в Грузії і шляхи їхнього розв’язання
- Природно-ресурсний потенціал держав Центральноазійського регіону.
- 1. Республіка Казахстан: загальні відомості
- Особливості історичної долі й етногенезу центральноазійських незалежних держав.
- 38. Політико-правові системи центральноазійських республік: порівняльний аналіз.
- Клани в республіках Центральної Азії та їх роль в суспільно-політичному житті
- Основні напрями та особливості сучасного економічного розвитку держав Центральноазійського регіону.
- Етно-демографічна ситуація в країнах Центральноазійського регіону.
- 42. Культура та релігія народів регіону Центральна Азія
- 44. Проблеми національної безпеки і зовнішня політика Казахстану
- 45. Геополітичне оточення та зовнішня політика Узбекистану
- Зовнішня політика Киргизстану, Таджикистану й Туркменистану
- 47. Громадянська війна в Таджикистані (1992-1997) й проблема збереження його територіальної цілісності
- "Тюльпанова революція" 2005 р. В Киргизстані: причини й наслідки.
- 52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- 53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- 54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- 55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- 56. Водні та земельні ресурси Європи.
- 57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- 58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- 59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- 60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- 61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- 62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- 63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- 1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- 2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- 64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- 65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- 67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- 68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- 69. Зовнішня політика Великої Британії.
- 70. Країнознавча характеристика Ірландії.
- 71. Федеративний устрій Канади.
- 72. Співдружність Націй
- 73. Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- 74. Створення і конституція сша.
- 75. Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- 76. Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- 77. Державний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- 79. Економічний потенціал фрн.
- 80. Зовнішня політика фрн.
- 81. Державний лад Швейцарії.
- 82. Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- 83. Економічний потенціал Франції.
- 84. П’ята республіка у Франції.
- 85. Специфіка державного устрою Французької Республіки
- 86. Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- 87. Політична система Італійської Республіки
- 88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- 89. Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- 90. Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- 91. Країнознавча характеристика Ісландії.
- 92. Економічний потенціал Норвегії
- 93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- 94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- 96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- 97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- 98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- 100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.