Процеси регіоналізації в міжнародній економічній діяльності та участь в них України

Регіоналізація - процес перерозподілу владних компетенцій, передачі функцій від національного на регіональний рівень, поява і розвиток нових інституційних форм, що відповідають нової ролі регіонів у процесі прийняття рішень на національному та наднаціональному рівнях.

Природний розвиток процесу регіоналізації в Європейському союзі призвів до вироблення концепції «Європи регіонів», що відображає зросле значення регіонів і має на меті визначити їх місце в ЄС. Були створені такі організації як Асамблея європейських регіонів, а також Комітет регіонів. У сучасному європейському контексті також простежується тенденція до співпраці країн на регіональному рівні за допомогою членства в регіональних організаціях.

Крім того, поступово до регіонів переходить роль акторів міжнародних відносин, зокрема через укладання рамкових міжнародних договорів про співробітництво. З'являється таке поняття, як міжнародний маркетинг регіону, тобто створення іміджу регіону, інвестиційно привабливого клімату, а також орієнтація на потреби цільових груп покупців послуг території. Прикладом міжнародного маркетингу регіону може послужити діяльність Представництво регіону Стокгольма в Санкт-Петербурзі.

Що стосується безпосередньої участі регіонів у справах і формуванні політики ЄС, то останнє кілька десятиліть регіони прагнуть просувати себе і свої інтереси всередині європейського простору, наприклад, за допомогою відкриття своїх офісів у Брюселлі.

Україна в процесах регіоналізації світу

Сьогодні на даному періоді регіоналізації розвитку продуктивних сил України найактуальнішим завданням стає об’єднання регіонів країни навколо національної ідеї — досягнення добро-буту всіх територій та всіх соціальних груп суспільства через прискорений економічний розвиток, подолання екологічних негараздів, демократичний устрій держави та цивілізовану інтеграцію у світове співтовариство. Це має бути досягнуто за рахунок впровадження заходів державної регіональної еко-номічної політики, спрямованої на збалансування рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депре-сивних тенденцій територіального розвитку, підвищення рівня життя населення відсталих регіонів, гармонізацію відносин природи і суспільства.

Позитивними наслідками регіоналізації є, у першу чергу, посилення зацікавленості регіонів в господарській діяльності, їх “економічна самоідентифікація”, фор-мування регіонів — лідерів загальнонаціонального масштабу. Основними негативними наслідками стали регіональна дезінтеграція (інколи — з ознаками сепаратизму), її головний прояв — розрив економічних зв’язків, порушення комплексно-го розвитку та невиправдане посилення регіональної дифе-ренціації, що проявилися у різних формах