32. Сутність та основні форми трансферту технологій.
Форми технологічного трансферту. М/Н передача технологій (international technology transfer) - це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн в області використання зарубіжних науково-технічних досягнень. М/н документи трактують поняття “технологія” досить широко; відповідно неокласичної теорії, воно включає в себе: -власне технологію (disembodied / dissembled technology), яку розуміють як набір конструктивних рішень, методів і процесів; -матеріалізовану технологію (embodied technology), тобто технологію, втілену в машинах, обладнанні і т.п. Власне предметом трансферту можуть виступати обидва типи об’єктів - як спільно, так і окремо. Форми трансферту технологій на світовому ринку: -передача, продаж або надання по ліцензії всіх форм промислової власності (за виключенням товарних і фірмових знаків); -надання know-how і технологічного досвіду; -торгівля високотехнологічною продукцією; -надання технологічного знання, необхідного для придбання, монтажу і використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупки, оренди, лізингу або якимось іншим шляхом; -промислове і технічне співробітництво в частині, що стосується технічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів; -надання консалтингових послуг і інжиніринг; -передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації; -передача технології в рамках інвестиційного співробітництва. М/н передача технології може здійснюватись як по міжфірмовим каналам незалежними іноземними фірмами, так і по внутрішнім каналам МНК у випадку впровадження в будь-якому країновому відділенні науково-технічного досягнення, розробленого організаційною одиницею МНК в іншій країні. Структура процесу передачі технології. Процес передачі технології тісно пов’язаний з теорією життєвого циклу технології, яку розробили Д.Форд і К.Райан. Вони поділили життєвий цикл технології на 5 етапів: 1)дослідження і розробка: передача технології не відбувається, так як є лише оцінки потенційної цінності технології, але не ясні сфери її застосування і затрати на розробку; 2)утилізація: з’являється новий товар, виробництво якого здійснюється лише в країні-розробнику. Володіння технологією є монопольним, конкуренція відсутня. Передача технології здійснюється у формі експорту товарів; 3)технологічне зростання: технологія починає передаватись в інші розвинуті країни, але ще не повністю освоєна. Оскільки на даному етапі поступово збільшується обсяг передачі технології, актуальним стає питання про вартість переданої технології; 4)технологічна зрілість: виникає взаємний обмін технологічними новинками між розвинутими країнами, поступово нова технологія удосконалюється і стандартизується, передача її в країни, що розвиваються йде активно. Вона отримує загальне поширення, цінність її падає, у розвинутій країні зупиняється виробництво, із-за зростаючої конкуренції з боку країн, що розвиваються експорт товару змінюється його імпортом, виникає передача технології із країни, що розвивається у слаборозвинуту країну; 5)технологічний занепад: інвестиції в технологічні розробки не здійснюються, передача технології обмежується країнами, що розвиваються. Процес передачі технології включає 4 етапи: 1.Визначення потреби. Включає вивчення економічної необхідності заміни існуючої технології, вимог ринкового попиту, факторів конкуренції, порівняння застосовуваної і потенційно залученої технологій (по випуску продукції; по доступності використання ресурсів (людських, кваліфікаційних, матеріальних, фінансових і т.п.), по доступності супутніх технологій (як у країні, так і за кордоном)). 2.Оцінка технології. Пов’язана з визначенням всіх існуючих або розроблюваних технологій, які можуть задовольнити потребу. Включає оцінку доступності, придатності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адаптації до країнових умов. Також розглядаються тенденції і технологічного розвитку, і перспективи появи ще більш досконалих технологій. 3.Планування передачі технології. Входить фінансове, маркетингове планування; планування трансферту - як фізичного ( у формі машин, обладнання), так і у формі передачі знань, науково-технічної документації; планування навчання і підготовки кадрів; планування матеріальних потоків; планування процесу впровадження технології (пошук найбільш ефективного способу впровадження); планування процесів управління, експлуатації технології і її модернізації. 4.Здійснення трансферту технології. Оцінка і вибір найбільш ефективного способу впровадження технології, визначення графіку введення, організація навчання персоналу, розробка систем контролю, управління, змісту і обслуговування технології, а також розвиток місцевих можливостей для удосконалення технології з урахуванням потреб нац. економіки.
- 1.Суть і характерні риси міжнародного бізнесу, його роль.
- 3.Мотиви, переваги та ризики участі підприємств у міжнародному бізнесі.
- 4.Охарактеризуйте основні види міжнародного бізнесу.
- 5.Суть і характерні риси міжнародного менеджменту.
- Суть і характерні риси глобалізації, її вплив на міжнародний бізнес (20).
- 7.Середовище міжнародного бізнесу: його структура (10) і вплив на міжнародний бізнес (10)./6
- 8.. Політико-правове та економічне середовище міжнародних корпорацій.
- 9. Соціально-культурне та технологічне середовище міжнародних копрорацій.
- 10. Порівняйте американський та японський національні культурні стереотипи.
- 11. Англійський, французький, китайський національні стереотипи.
- 12. Особливості міжнародного середовища України.
- 13. Сутність міжнародного стратегічного планування.
- 14. Сучасні стратегічні орієнтації міжнародних корпорації.
- 15. Основні типи міжнародних стратегій.
- 16. Етапи розробки та реалізації міжнародних стратегій.
- 18. Особливості стратегічного планування різних форм міжнародного бізнесу.
- 20. Постійні міжнародні стратегічні альянси.
- 21.Холдингова форма організації у міжнародному менеджменті.
- 22.Тнк як суб’єкт міжнародного бізнесу: характерні риси, роль у сучасній економіці, види організаційних структур.
- 23.Фактори, що впливають на управління персоналом у міжнародному менеджменті.
- 24. Відбір персоналу у міжнародних корпораціях.
- 25. Мотивація і оплата праці у міжнародному менеджменті.
- 26. Види контролю у міжнародному менеджменті.
- 27. Управління фінансовими ризиками у міжнародному бізнесі.
- 28. Форвадні, ф’ючерсні і опціонні валютні операції.
- 29. Кредитування міжнародного бізнесу.
- 30. Факторингові та форфейтингові операції.
- 31. Технологічна політика міжнародних корпорацій.
- 32. Сутність та основні форми трансферту технологій.
- 33. Організіційні структури та форми науково-технічного розвитку міжнародних корпорацій.
- 34. Проблеми етики у міжнародному менеджменті.