logo
Чужиков

Найбільші компанії країн Центральної Європи, 1999 р.

Ранг

Назва компанії

Країна

Галузь

Ринкова капіталізація, млн дол.

Випущені цінні папери, млн дол.

Прибуток на капітал

1

TPSA

Польща

Телекомунікації

6958

1044

21,5

2

Matav

Угорщина

5830

2040

15,6

3

SPT Telecom

Чехія

4909

1080

20,7

4

MOL

Угорщина

Нафта, газ

2660

1835

9,6

5

Bank Pekao

Польща

Банківська сфера

1826

274

11,1

6

ICN

Міжнародна

Фармацевтика

1752

7

Pliva

Хорватія

1618

971

13,2

8

OTP Bank

Угорщина

Банківська сфера

1374

1251

8,9

9

CEZ

Чехія

Електроенергетика

1208

386

6,5

10

Ceske Radio Komunikace

Чехія

Радіомовлення, телекомунікації

990

277

35,3

Джерело: Equity Central Europe, 1999. — Budapest, Warsaw, Prague, 2000. — p. 10.

Дослідження Цунео Морити (Nomura Research Institute) щодо моделей державного споживання Барро (Barro)1 i Левін—Рене (Levine—Renelt) дозволили побудувати досить непросту перспективу щодо можливостей реальної адаптації країн Центральної Європи та Балтії після вступу в ЄС (табл. 5.18). Судячи з усього, модель Барро є найоптимістичнішою серед песимістичних, а друга модель Левін—Рене є найпесимістичнішою. Розрахунки дослідника показали, що найвдалішою країною для інтеграції є Чехія (11 та 15 років відповідно подальшої конвергенції у межах ЄС), а далі йдуть Словаччина, Естонія, Угорщина, Польща, Словенія.

Друга хвиля інтеграції виглядає ще складнішою. Проміжок часу збільшується з 25 років (Латвія) до 53 (Албанія). Разом з тим, різниця у трактуванні двох індикаторів у другій хвилі, за винятком Албанії та Македонії, стає менш разючою, тобто песимі- стичний прогноз Левін—Рене стає більш оптимістичним для Латвії, Болгарії, Хорватії, Литви та Румунії.

Таблиця 5.18