logo
Чужиков

9 Особливості економічного розвитку нових індустріальних країн

9.1. Спільні та відмінні риси

9.2. Економіка Республіки Корея (Південна Корея)

9.2.1. Особливості положення в глобальній економіці

9.2.2. Особливості корейської моделі розвитку

9.3.3. Галузева структура економіки та зовнішньо­економічні зв’язки

9.3. Особливості економіки держав — «драконів»

9.4. Особливості економіки держав — «тигрів»

9.5. Розвиток економічних відносин України з новими індустріальними державами

9.1. Спільні та відмінні риси

У сучасній світовій регіоналістиці до нових індустріаль­них країн (НІК) відносять досить велику групу держав, які ра- ніше були лідерами так званого «третього світу». Вони розташовані у різних мегарегіонах планети, що ускладнює їх класифі­кацію тільки за географічною ознакою. Проте ці держави мають цілу низку спільних рис у різних соціально-економічних моделях розвитку, що й дозволяє відносити їх до НІК, а саме:

Нові індустріальні держави світу впродовж останніх 20-ти років використовували різні механізми та інструменти ринкової трансфор­мації, а відтак мали різні соціально-економічні результати. Досвід реформування господарства Японії був застосований у 1960-ті рр. у Південній Кореї шляхом створення пріоритетів розвитку країни у трьох найважливіших галузях виробництва. Політику індустріалізації економіки своєї держави через створення потужних державних підприємств у металургійній, хімічній промисловості та електроенергетиці проводила Індія. Упор на створення комп’ютерних технологій та розробку програмного забезпечення до них зробили у 1980—90-ті рр. Тайвань, Гонконг та Сінгапур. Проте найбільш значущими для більшості НІК були монетарні (неоліберальні) реформи, що проводилися в країнах Латинської Америки, а згодом і в Пів­денно-Східній Азії наприкінці 80 — на початку 90-х рр. ХХ ст. Саме вони започаткували радикальні зрушення в структурі господарства, приватизації неефективного державного сектору та збільшенні відкритості економіки, а відтак і залученні в неї значних обсягів іноземних інвестицій. До позитивних наслідків можна від­нести швидке зростання ВВП, збільшення рівня доходів населення, зменшення безробіття. До негативних — великий рівень уразливості економіки через значні кон’юнктурні коливання глобального рин­ку, великий зовнішній борг (у 2000 р. в Бразилії він досяг 238 млрд дол., Мексиці — 150 млрд, Південній Кореї — 134 млрд, проте найбільшим реципієнтом виявилися Чилі — 366 млрд дол., що перевищує 50 % її валового національного доходу).

Враховуючи складність спільної характеристики НІК і різні позиції вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо їх класифікації краще всього останні розглядати в таких мікрогрупах:

  1. Південна Корея;

  2. держави — «дракони» (Гонконг, Сінгапур, Тайвань);

  3. держави — «тигри» (Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія);

  4. НІК Латинської Америки;

  5. Індія, Пакистан;

  6. африканські та близькосхідні лідери (ПАР, Єгипет, Ізраїль).

Ураховуючи особливості пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв’язках обмежимося розглядом перших трьох.