1. Міжнародні науково-технічні відносини
Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано проявляються у формуванні світового ринку технологій, "ноу-хау", патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та вдосконалення виробництва. Так, обсяг наукової діяльності подвоюється приблизно кожні 10-15 років, а кількість наукових співробітників, заданими ЮНЕСКО, за останні 50 років зростала майже в чотири рази швидше, ніж загальна чисельність населення, подвоюючись у розвинутих країнах через 7-10 років. Подвоєння кількості заявок на наукові відкриття та винаходи відбувається в середньому кожні 2,5-3 роки. Згідно з прогнозами, у XXI столітті науково-дослідницькою роботою буде займатися близько 20% працездатного населення. На цій основі посилюватимуться процеси інтелектуалізації виробництва та праці, зростатиме ефективність використання всіх ресурсів.
Міжнародний технологічний обмін як спорадичне явище був відомий уже наприкінці XIX ст. Формування світового ринку технологій як системи постійних відносин між державами припадає на другу половину 50-х - початок 60-х років XX століття.
Провідні позиції в міжнародному технологічному обміні міцно утримують США, частка яких у продажу ліцензій становить майже 2/3 світового обсягу. Слідом ідуть Японія, Великобританія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург і Швеція. Останнім часом значну активність у цій галузі проявляють також Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Мексика, Марокко та інші країни. Можна виділити три головні етапи розвитку міжнародного технологічного обміну й формування світового інноваційного ринку.
На першому етапі (кінець XIX - середина XX ст.) інтернаціоналізація почала охоплювати сферу виробництва, науки й техніки, створюються транснаціональні корпорації (ТНК). Головною формою технологічного трансферту в цей період були прямі інвестиції ТНК у країни, що розвиваються, та колонії.
Другий етап (50-70-ті роки XX ст.) характеризується подальшим поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсивним розвитком міждержавної спеціалізації й кооперування виробництва на рівні фірм і підприємств. Різко посилюється активність ТНК, зростає їх кількість, обсяг виробництва й продажів і, відповідно, - роль у національній та світовій економіці. Змінюється характер і географія зарубіжних інвестицій та міжнародного технологічного обміну. Інвестиції починають спрямовуватися переважно в розвинуті країни. Міжнародний технологічний трансферт реалізується у формі спільних підприємств, ліцензійних угод, контрактів у галузі управління та маркетингу, угод про надання технічної допомоги, договорів про передачу власникам новозбудованих підприємств "під ключ". Першорядного значення набуває отримання знань і "ноу-хау".
Наприкінці 70-х років XX ст. (третій етап) міжнародний поділ праці (МІШ) ускладнюється, стає дедалі сильнішим, охоплюючи передвиробничу діяльність і науково-технічну галузь. Провідною формою міжнародного технологічного трансферту став продаж ліцензій, усталюється міжнародна кооперація у сфері науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (НДПКР), з'являються комплексні міжнародні угоди стратегічного характеру -стратегічні альянси (консорціуми).
Ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології. Відносно новим напрямом диверсифікації міжнародної ліцензійної торгівлі є галузі обчислювальної техніки та засоби автоматизації, включаючи комплексно-автоматизовані виробництва з використанням єдиних транспортних систем та систем управління на базі ЕОМ.
Істотно впливають на структуру сучасного ліцензійного ринку розвиток і поглиблення процесів інтернаціоналізації, тобто переважання в загальному обсязі угод, що укладаються між підрозділами й філіалами великих фірм і ТНК, де зосереджено майже 80% науково-технічного потенціалу розвинутих країн світу.
- Тема 8. Контроль і звітність міжнародних корпорацій
- 1. Сутність процесу контролю
- Класифікація систем контролю
- 2. Контроль на міжнародному рівні
- 3. Основні типи контролю в мнк
- 4. Особливості корпоративного контролю
- 5. Системи обліку країн світу
- Контрольні запитання
- Література
- Тема 9. Технологічна політика міжнародних корпорацій
- 1. Міжнародні науково-технічні відносини
- 2.Сутність і види технологічної політики
- 3. Структура передачі технологій
- 4. Стратегія науково-технічного співробітництва
- 5. Організація міжнародних ндпкр
- 5. Національні виробничі відносини як фактор управління міжнародними ндпкр
- Відмінності в інституціональному оточенні відносин "роботодавець - працівник" на великих підприємствах металообробної промисловості
- 6. Патентно-правові системи та джерела патентного права
- Тема 10. Міжнародний фінансовий менеджмент. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі
- 1. Середовище фінансової діяльності тнк
- 2. Внутрішня фінансова структура тнк
- 3. Деякі проблеми фінансів тнк
- 4. Роль основних видів ризику в міжнародному фінансовому менеджменті
- 5. Фінансування зовнішньої торгівлі
- Основні способи фінансування експорту
- 6. Прямі іноземні інвестиції
- 7. Світовий ринок портфельних інвестицій
- 8. Україна на ринку міжнародних інвестицій
- Тема 11. Етика та соціальна відповідальність у міжнародному менеджменті
- 1. Поняття "корпоративна культура"
- 2. Класифікація корпоративних культур
- 3. Управління людськими ресурсами
- 4. Роль етики в міжнародному бізнесі
- 5. Розвиток культури суспільства
- 6. Етика бізнесу: питання теорії і практики, світові тенденції та особливості розвитку в країнах з перехідною економікою
- Контрольні запитання
- Література
- Тема 12. Перспективи міжнародного менеджменту
- 1. Моделі перебудови міжнародних корпорацій
- 2. Організація управління змінами
- 3. Особливості культури тнк
- 4. Мікро та макро- перебудова тнк
- Контрольні запитання
- Література