5. Фінансування зовнішньої торгівлі

Експортне фінансування - залучення, забезпечення і викорис­тання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди.

В основі такої угоди лежить не лише торгівля товарами народ­ного споживання, але й постачання машин і обладнання, продаж нематеріального майна (права, ліцензії).

Фінансування експорту може бути здійснено звичайними і нетрадиційними методами і надаватись банками, небанківськими установами або державними організаціями. Різні методи фінан­сування експорту подано в табл.1[3].

Для зниження ризиків, пов'язаних із здійсненням експортно-імпортних операцій, існують різні способи, а саме: банківські інст­рументи страхування ризиків (акредитив, гарантія і т.п.) і стра­хування, особливо спеціальних страхових товариств.

Джерела фінансування імпорту схожі на джерела фінансування експорту. Це обумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової трати), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфейтингові операції).

Способи фінансування імпортерів включають:

1. банківський овердрафт в національній або іноземній валюті;

2. позику в національній або іноземній валюті;

Таблиця 1