8.3. Галузева структура економіки
У сучасній структурі КНР на промисловість припадає 52 % створеного ВВП, на сільське господарство — 15 % та на послуги 33 % (2001 р.), що дозволяє відносити країну до індустріальних держав світу з високою питомою вагою базових галузей виробництва (чорна та кольорова металургія, енергетика, хімічна промисловість). Разом з тим, структурні зміни в економіці цієї азіатської держави, що розпочалися наприкінці 1970-х продовжуються і зараз. Найбільш динамічними галузями промисловості у ХХІ ст. виявилися електронна та електротехнічна, які вивели Китай у число світових лідерів. Наприклад, у 2003 р. на цю країну припадало вже 28 % світового випуску побутового електронного обладнання, а вже в 2004-му — 30 %. За даними західних аналітиків, до 2008 р. питома вага КНР може досягти 36 %, проте навіть і зараз близько ¾ світового продажу DVD-програвачів, 1/3 телевізорів, мобільних телефонів та персональних комп’ютерів припадає на Китай.
Разом з тим, «технологічний прорив» на ринку побутової техніки поки що слабо корелюється зі створенням нової складної продукції в галузі машинобудування. Зокрема, у світовому виробництві професійної електроніки питома вага КНР не перевищує 3 %, аерокосмічної та військової — 6 %, обладнання для зв’язку — 16 %1. Проте дедалі виразнішою стає тенденція до збільшення виробництва та до експорту продукції високих технологій. Передбачається, що найближчим часом вивіз високотехнологічного обладнання попри технологічний дефіцит у країні буде зростати і досягне обсягів не менше 5 млрд дол. на рік. Найбільшими продуцентами нової продукції виступатимуть китайські компанії Haier Group (побутова техніка) та Huawei Technologies (виробництво засобів зв’язку).
Таким чином, сучасна промислова структура КНР уособлює в собі різні елементи індустріальної моделі розвитку господарства та постіндустріальної світової кон’юнктури на продукцію «нової економіки». За вартістю продукції, що випускається, можна виділити такі галузі: виробництво чавуну та сталі, видобування кам’яного вугілля, машинобудування (яке поки що є недостатньо диверсифікованим), виробництво озброєння, легка промисловість (текстиль, одяг, взуття, іграшки), цементна промисловість, виробництво хімічних добрив, харчова індустрія. При цьому слід мати на увазі, що значна частина продукції споживається на внутрішньому ринку, який є найбільшим у світі, проте суттєво обмежений низькою купівельною спроможністю населення.
Аграрний сектор є досить важливим для економіки Китаю і таким, що в умовах подальшої індустріалізації сільського господарства та розвитку відповідних відносин на селі може стимулювати значний міграційний рух населення. З 750 млн осіб населення, що є в КНР робочою силою, майже 50 % зайняті в аграрному виробництві. Проте і тут тривають значні трансформаційні перетворення, які можна звести до таких основних тенденцій:
швидкими темпами змінюється галузева структура сільського господарства (впродовж 1978—2004 рр. питома вага рослинництва за вартістю продукції, що випускається, скоротилася з 80 % до 50 %, а у зв’язку з нарощуванням темпів м’ясної революції1 країна вже у найближчі десять років може вийти на аналогічне до високорозвинутих країн співвідношення: рослинниц- тво — тваринництво (1/3 + 2/3);
змінилася географічна спеціалізація сільського господарства, а розвиток сімейного підряду скоротив непродуктивні трудові витрати на основне виробництво;
швидко розвивається вертикальна та горизонтальна диверсифікація виробництва, якщо перша з них максимально розвинула технологічність основного виробництва, то друга стимулювала розвиток міжгалузевих зв’язків та кращу допродажну підготовку харчових товарів;
має місце нарощування обсягів експорту продовольства на висококонкурентні європейські та азіатські ринки.
Разом з тим, основними проблемами аграрного сектору Китаю, які можуть найближчим часом загальмувати його подальший розвиток є: падіння прибутковості зернового господарства, яке попри все залишається основним у структурі сільськогосподарського виробництва; стримулювальним чинником може служити багатоукладність економіки та екстенсивний характер сімейних господарств; посилюються тенденції відпливу капіталу з сільської місцевості у міста тощо.
У сфері послуг країни домінуючою галуззю виступає торгівля, товарооборот якої за період економічних реформ зріс у 12 разів, передусім за рахунок ринкової торгівлі. У цій галузі національної економіки зайнято близько 26 % сукупної робочої сили, що робить її надзвичайно значущою у перспективній моделі КНР ХХІ ст.
Особливий інтерес з боку потенційних інвесторів має також фінансова, у тому числі банківська, система Китаю. Лібералізацію валютного ринку в КНР було розпочато у 1996 р. відповідно до Угоди з МВФ, коли було відмінено обмеження на обмін валюти в межах здійснення платежів з поточних операцій, а національна валюта юань стала вільноконвертованою, тоді ж було дозволено діяльність іноземних банків на території КНР, щоправда, здійснення ними будь-яких валютних операцій слід було узгоджувати з Народним банком Китаю. Саме з цього періоду можна говорити про диверсифікацію банківської сфери. Особливостями ж сучасної галузевої структури банківської діяльності КНР є:
наявність універсальних (Bank of China) та спеціалізованих банків, які по суті також є універсальними в певних галузях промис- ловості, сільського господарства, будівництва (Agricultural Bank of China, Bank of Communications and Agricultural Development, China Construction Bank, Industrial and Commercial Bank of China);
значний обсяг залучених ПІІ, який щорічно проходить через банківську систему КНР (як правило, він перебуває в межах 40—50 млрд дол.);
пасивна поведінка вкладників, яка була пов’язана з низьким споживчим попитом, населення відкладало задоволення своїх потреб на «потім», унаслідок чого у 2003 р. заощадження зросли ще на 2 % і наблизились до 90 % ВВП. Ситуацію з «обмеженням попиту» врятував автомобільний та будівельний бум серед споживачів, що розпочався у 2003-му р. і триває зараз, а відтак значно зросли операції кредитування і вдалося уникнути кризи «перевиробництва»;
наявність фактично автономної фінансової системи Китаю з одного боку, а з другого — Гонконгу та Макао. При цьому саме Гонконг (Сянгай) є одним із світових фінансових центрів.
Важливим напрямком розвитку сфери послуг країни є прийом іноземних туристів. Сучасний Китай — один зі світових туристичних лідерів. У 1999 р. країну відвідало 27 млн туристів, що дозволило цій державі вийти на 4 місце у світі (дохід від туризму в цьому ж році становив 14,1 млрд дол.), а за прогнозами Світової туристичної організації вже в 2020 р. КНР стане світовим лідером.
- Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- 1 Національні економіки в системі світового господарства. Варіативність моделей економічного розвитку
- 1.2. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн
- Індекс розвитку людського потенціалу (ірлп) та ввп* окремих країн світу у 2001 р.
- Галузева структура ввп по окремих країнах
- 1.3. Класифікація країн у світовій економіці
- 1.4. Особливості взаємовідносин між країнами в умовах глобалізації
- 1. Зростання незацікавленості країн Півночі в тісних контактах з Півднем.
- 3. Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються:
- 1.5. Основні моделі економічного розвитку країн світу
- 2 Детермінанти економічного успіху країн-лідерів
- Індекс технологічних досягнень у країнАх лідерАх
- Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- Провідні країни світу в галузі інновацій
- Показники транснаціоналізації світової економіки, млрд дол.
- 2.2. Генезис сучасного економічного зростання постіндустріальних країн
- Показники міжнародної імміграції населення та робочої сили до розвинутих країн
- 2.3. Диференціація та вирівнювання постіндустріальних країн світу
- 3 Економіка сша і канади
- П’ять найбільших корпорацій світу, 2001 (млн дол.)
- 3.2. Чинники і динаміка економічного розвитку
- Приплив іноземного капіталу в сша впродовж 1995—2000 рр., млрд дол.
- Прогноз економічного зростання, складений адміністрацією сша
- 3.3. Галузева структура економіки
- 3.4. Особливості внутрішньорегіональної економіки
- 3.5. Зовнішньоекономічна експансія сша
- Десять найбільших реципієнтів, що отримали іноземну допомогу від сша у 2000 році (бюджетні асигнування Агенції сша з міжнародного розвитку (usаіd)
- 3.5.1. Особливості економічних зв’язків між Україною та сша
- 3.6. Основні напрями державного регулювання економіки у ххі ст.
- 3.7. Характерні риси функціонування національної економіки Канади
- 3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади
- Питома вага витрат на соціальні потреби у ввп Канади в загальній сумі державних витрат, %
- 4 Економіка Японії
- 4.2. Галузева структура господарства
- Індекси транснаціоналізації провідних японських компаній
- 4.3. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- 4.4. Еволюція економічних моделей
- 4.4.1. Чинники економічного успіху Японії у післявоєнний період. Динаміка розвитку японської моделі (1945—1995 рр.)
- 4.4.2. Причини та наслідки японської кризи 90-х рр. Хх ст.
- 4.4.3. Японська модель в умовах глобалізації світового господарства
- 5 Країни Європейського Союзу
- Позиції країн єс та аплікантів на вступ у світі (станом на початок 2000 р.)
- 5.1.1. Цілі та завдання Європейського Союзу
- 5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- 5.3 Економічна модель Німеччини
- 5.3.1. Місце фрн у глобальній та європейській економіці
- 5.3.2. Особливості німецької економічної моделі
- 5.3.3. Сучасна модель розвитку
- 5.3.4. Структура господарства
- Провідні корпорації фрн за рівнем капіталізації (станом на початок 2000 р.)
- 5.3.5. Зовнішньоекономічні зв’язки
- 5.4. Економіка Франції
- 5.4.1. Позиції Франції у світовій економіці та в Європейському Союзі
- 5.4.2. Французька модель економіки
- 5.4.3. Сучасна структура господарства
- Провідні французькі корпорації у 2001 р.
- 5.4.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- 5.5. Економіка Великобританії
- 5.5.1. Місце країни у світовій економіці та позиції в єс
- 5.5.2. Трансформація британської моделі розвитку
- 5.5.3. Галузева структура господарства
- Найбільші корпорації Великобританії (млн євро), 2001 р.
- 5.5.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- 5.6. Економіка Італії
- 5.6.1. Італія в системі міжнародних економічних відносин
- 5.6.2. Особливості італійської моделі розвитку
- 5.6.3. Галузева структура господарства Італії
- Структура економіки Італії
- Провідні італійські корпорації
- 5.6.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- Структура зовнішньої торгівлі товарами, 2000 р.
- 5.7. Скандинавська модель розвитку
- 5.7.1. Особливості розвитку економіки скандинавських країн
- Основні індикатори розвитку Скандинавських країн
- Глобальні центри технологічного новаторства в скандинавських країнах та їх світовий рейтинг
- Найбільші скандинавські компанії за обсягами торгового обороту, 2001 р. Млн євро
- 5.7.2. Суть та основні особливості швецької моделі
- 5.8. Економіка нових країн—учасниць єс
- 5.8.1. Країни цсє та Європейський Союз
- Основні економічні показники найбільших країн цсє
- П’яте розширення єс: держави-апліканти у 2002 р.
- 5.8.2. Спільні та відмітні риси трансформаційних процесів у державах цсє
- Питома вага приватного сектору у виробництві ввп, %
- Питома вага експорту та імпорту по країнах цсє, %
- Головні показники розвитку постсоціалістичних країн Європи, 2000 р.
- Капіталізація країн Центральної Європи, 1999 р.
- Найбільші компанії країн Центральної Європи, 1999 р.
- Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (перша хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (друга хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- Зовнішня заборгованість країн цсє — нових членів єс
- 5.8.3. Економіка Польщі
- Експорт та імпорт Польщі, млн дол.
- Основні торгові партнери Польщі, питома вага, 2000 р., %
- 5.8.4. Особливості економіки Чехії
- Розподіл коштів структурних фондів єс та Фонду згуртування для Чеської Республіки впродовж 2004—2006 рр., млн євро, (ціни 1999 року)
- 5.8.5. Особливості економіки Словаччини
- Експорт та імпорт Словацької республіки, млрд дол.
- 5.8.6. Особливості економіки Угорщини
- Зовнішня торгівля Угорщини
- 5.9. Україна — єс
- Частка зовнішньої торгівлі товарами та прямі інвестиції в Україну з єс, снд та рф, %
- 5.1. Країни Європейського Союзу в системі світогосподарських зв’язків
- 5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- 5.3 Економічна модель Німеччини
- 5.4. Економіка Франції
- 5.5. Економіка Великобританії
- 5.6. Економіка Італії
- 5.7. Скандинавська модель розвитку
- 5.8. Економіка нових країн — учасниць єс
- 5.9. України і єс
- 6 Економіка країн— аплікантів на вступ до Європейського Союзу
- 6.1. Особливості економіки Болгарії
- 6.2. Особливості економіки Румунії
- 6.3. Особливості економіки Туреччини
- Загальна характеристика країн-кандидатів на вступ
- Структура валової доданої вартості, 2002 р.
- 6.1. Особливості економіки Болгарії
- 6.2. Особливості економіки Румунії
- 6.3. Особливості економіки Туреччини
- 7 Економіка країн снд
- Питома вага провідних регіональних об’єднань, 2000 р., %
- Розвиток країн снд, 2001 р.
- Галузева структура валової додаткової вартості (у поточних цінах, у відсотках)
- 7.2. Економіка Росії
- 7.2.1. Економічний потенціал
- 7.2.2. Особливості здійснення економічних реформ у 1990-ті рр.
- Макроекономічні індикатори розвитку рф
- 7.2.3. Структура сучасного господарства
- Структура зовнішнього боргу Росії, станом на 30 вересня 2004 р., млрд дол.
- 7.2.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- Торгівля між Росією та єс — 15
- Структура зовнішньої торгівлі між єс та Росією
- 7.3. Особливості економіки Республіки Білорусь
- 7.4. Особливості економіки Республіки Молдова
- 7.5. Особливості економічних відносин України з країнами снд
- 8 Економіка Китайської Народної Республіки (кнр)
- 8.2. Еволюція економічної моделі
- Зміни в економічній структурі Китаю
- Основні макроекономічні показники розвитку Китаю
- 8.3. Галузева структура економіки
- 8.4. Зовнішньоекономічні зв’язки
- 8.5. Розвиток економічних відносин України з кнр
- 9 Особливості економічного розвитку нових індустріальних країн
- 9.2. Економіка Республіки Корея (Південна Корея)
- 9.2.1. Особливості положення в глобальній економіці
- 9.2.2. Особливості корейської моделі розвитку
- 9.3.3. Галузева структура економіки та зовнішньоекономічні зв’язки
- 9.3. Особливості економіки держав — «драконів»
- 9.4. Особливості економіки держав-«тигрів»
- Основні макроекономічні показники країн Південно-Східної Азії
- 9.5. Розвиток економічних відносин України з новими індустріальними державами
- 10 Економіка країн Близького, Середнього Сходу (бсс) та Північної африки (па)
- 10.1. Позиції країн бсс у глобальній та азійській економіці
- 10.2. Покраїнові відмінності
- 10.3. Економічні відносини України з країнами бсс
- 10.1. Позиції країн бсс та па у глобальній та азійській економіці
- Основні макроекономічні показники найбільших країн Близького та Середнього Сходу
- Рейтинг деяких країн Близького та Середнього Сходу за індексом конкурентоспроможності, що зростає
- 10.2. Покраїнові відмінності
- 10. 3. Економічні відносини України з країнами бсс та па
- Навчальне видання
- Економіка зарубіжних країн