Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, спричинену космічними об'єктами

(переклад з англійської автора ¹⁰⁹)

Прийнято рез. 2777 (ХХVІ) ГА ООН: 29 листопада 1971 року

Відкрито для підписання: 29 березня 1972 року

Дата набуття чинності: 1 вересня 1972 року

Дата приєднання України: 28 вересня 1973 року

Дата набуття чинності для України: 16 жовтня 1973 року

Держави-учасниці цієї Конвенції,

визнаючи загальну заінтересованість всього людства в дальшому дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях,

нагадуючи про Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла,

беручи до уваги, що, незважаючи на заходи запобігання, яких повинні вживати держави та міжнародні міжурядові організації, залучені до запуску космічних об'єктів, ці об'єкти можуть іноді завдавати шкоди,

визнаючи необхідність розробки ефективних міжнародних правил і процедур стосовно відповідальності за шкоду, завдану космічними об'єктами, і забезпечення, зокрема, безвідкладної виплати на основі положень цієї Конвенції повної і справедливої компенсації жертвам такої шкоди,

вважаючи, що встановлення таких правил і процедур сприятиме зміцненню міжнародного співробітництва у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях,

домовилися про таке:

Стаття I

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін «шкода» означає позбавлення життя, тілесне пошкодження чи інше пошкодження здоров'я; або знищення чи пошкодження майна держав, або фізичних чи юридичних осіб, або майна міжнародних міжурядових організацій;

b) термін «запуск» включає спробу запуску;

c) термін «запускаюча держава» означає:

i) держава, яка здійснює або організовує запуск космічного об'єкта;

ii) держава, з території або установок якої здійснюється запуск космічного об'єкта;

d) термін «космічний об'єкт» включає складові частини космічного об'єкта, а також засіб його доставки і його частини.

Стаття II

Запускаюча держава несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за шкоду, завдану його космічним об'єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті.

Стаття III

Якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному об'єкту однієї запускаючої держави або особам або майну на борту такого космічного об'єкта завдано шкоди космічним об'єктом іншої запускаючої держави, то остання несе відповідальність тільки у випадку, коли шкоди завдано з її вини або з вини осіб, за яких вона відповідає.

Стаття IV

1. Якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному об'єкту однієї запускаючої держави або особам чи майну на борту такого об'єкта завдано шкоди космічним об'єктом іншої запускаючої держави і тим самим завдається шкода третій державі або її фізичним чи юридичним особам, то дві перші держави несуть солідарну відповідальність перед цією третьою державою в таких межах:

a) якщо шкоди завдано третій державі на поверхні Землі або повітряному судну в польоті, то їх відповідальність перед третьою державою є абсолютною;

b) якщо шкоди завдано космічному об'єкту третьої держави або особам чи майну на борту такого космічного об'єкта в будь-якому місці, крім поверхні Землі, то їх відповідальність перед третьою державою визначається на основі вини будь-якої з перших двох держав або на основі вини осіб, за яких відповідає будь-яка з цих двох держав.

2. У всіх випадках солідарної відповідальності, згаданих у пункті 1 цієї статті, тягар компенсації за шкоду розподіляється між двома першими державами співрозмірно ступеню їх вини; якщо ступінь вини кожної з цих держав встановити неможливо, то тягар компенсації за шкоду розподіляється між ними порівну. Такий розподіл не зачіпає права третьої держави вимагати всієї компенсації за шкоду на основі цієї Конвенції від будь-якої з запускаючих держав або всіх запускаючих держав, що несуть солідарну відповідальність.

Стаття V

1. Коли дві або більше держав спільно здійснюють запуск космічного об'єкта, вони несуть солідарну відповідальність за будь-яку завдану шкоду.

2. Запускаюча держава, що виплатила компенсацію за шкоду, має право регресної вимоги до інших учасників спільного запуску. Учасники спільного запуску можуть укладати угоди про розподіл між собою фінансових зобов'язань, за якими вони несуть солідарну відповідальність. Такі угоди не зачіпають права держави, якій завдано шкоди, вимагати всієї компенсації за шкоду на основі цієї Конвенції від будь-якої з запускаючих держав або всіх запускаючих держав, які несуть солідарну відповідальність.

3. Держава, з території або установок якої здійснюється запуск космічного об'єкта, розглядається як учасник спільного запуску.

Стаття VI

1. За умови дотримання положень пункту 2 цієї статті, звільнення від абсолютної відповідальності надається тією мірою, якою запускаюча держава доведе, що шкода стала повністю або частково результатом грубої недбалості або дії або бездіяльності вчинених з наміром завдати шкоди, з боку держави-позивача або фізичних або юридичних осіб, яких воно представляє.

2. Жодного звільнення не надається у випадках, коли шкода стала результатом діяльності запускаючої держави, яка не відповідає міжнародному праву, включаючи, зокрема, Статут Організації Об'єднаних Націй і Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

Стаття VII

Положення цієї Конвенції не застосовуються до випадків шкоди, завданої космічним об'єктом запускаючої держави:

a) громадянам цієї запускаючої держави;

b) іноземним громадянам у той час, коли вони беруть участь в операціях, пов'язаних з цим космічним об'єктом, з часу його запуску або на будь-якій наступній стадії аж до його спуску, або в той час, коли вони знаходяться на запрошення цієї запускаючої держави у безпосередній близькості від району запланованого запуску або повернення об'єкта.

Стаття VIII

1. Держава, якій завдано шкоди або юридичним чи фізичним особам якої було завдано шкоди, може подати запускаючій державі претензії щодо компенсації за таку шкоду.

2. Якщо держава громадянства потерпілої сторони не подала претензії, то інша держава може подати запускаючій державі претензію стосовно шкоди, завданої на її території будь-якій фізичній або юридичній особі.

3. Якщо ні держава громадянства потерпілої сторони, ні держава, на території якої було завдано шкоди, не подали претензію або не повідомили про свій намір подати претензію, то інша держава може подати запускаючій державі претензію стосовно шкоди, завданої особам, що постійно проживають на її території.

Стаття IX

Претензія щодо компенсації за шкоду подається запускаючій державі дипломатичними каналами. Якщо держава не підтримує дипломатичних відносин з відповідною запускаючою державою, вона може звернутися до іншої держави з проханням подати її претензію цій запускаючій державі або якимось іншим чином репрезентувати її інтереси на основі цієї Конвенції. Вона може також подати претензію через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй за умови, що як держава-позивач, так і запускаюча держава є членами Організації Об'єднаних Націй.

Стаття X

1. Претензію щодо компенсації за шкоду може бути подано запускаючій державі не пізніше, чим через один рік з дати заподіяння шкоди або встановлення запускаючої держави, що несе відповідальність за запуск.

2. Проте, якщо державі невідомо про заподіяння шкоди або якщо вона не змогла встановити запускаючу державу, яка несе відповідальність за шкоду, то ця перша держава може подати претензію протягом одного року з дати, коли їй стали відомі вказані вище факти; цей період, проте, в жодному разі не перевищує одного року з дати, коли, за розумними припущеннями, така держава могла дізнатися про ці факти, доклавши належних зусиль.

3. Строки, визначені в пунктах 1 і 2 цієї Статті, застосовуються навіть у тому випадку, коли повний обсяг шкоди може бути невідомим. Проте в цьому разі держава-позивач має право переглянути претензію і подати додаткову документацію після закінчення таких строків, але не пізніше одного року після того, як став відомий повний обсяг шкоди.

Стаття XI

1. Для подання запускаючій державі претензії щодо компенсації за шкоду на основі цієї Конвенції не вимагається, щоб держава-позивач або фізичні чи юридичні особи, яких вона представляє, попередньо вичерпали місцеві засоби задоволення претензії, які можуть бути в їх розпорядженні.

2. Жодне положення цієї Конвенції не перешкоджає державі або фізичним чи юридичним особам, яких вона може представляти, подати позов у судах або в адміністративних трибуналах чи в органах запускаючої держави. Держава, проте, не має права подавати на підставі цієї Конвенції претензію про відшкодування тієї самої шкоди, щодо якої подано позов у судах або в адміністративних трибуналах чи в органах запускаючої держави, або ж на підставі іншої міжнародної угоди, обов'язкової для заінтересованих держав.

Стаття XII

Компенсація, яку запускаюча держава зобов'язана виплатити на підставі цієї Конвенції за завдану шкоду, визначається відповідно до міжнародного права і принципів справедливості, з тим щоб забезпечити відшкодування шкоди, що відновлювало б фізичній чи юридичній особі, державі або міжнародній організації, від імені яких подається претензія, положення, яке існувало б, якби шкоди не було завдано.

Стаття XIII

Якщо держава-позивач і держава, яка повинна виплатити компенсацію на підставі цієї Конвенції, не приходять до згоди щодо іншої форми компенсації, то ця компенсація виплачується у валюті держави-позивача або, на прохання такої держави, у валюті держави, яка повинна виплатити компенсацію.

Стаття XIV

Якщо врегулювання претензії не досягнуто шляхом дипломатичних переговорів, як це передбачено в статті IX, протягом одного року з дати, коли держава-позивач повідомляє запускаючу державу, що вона подала документацію за своїм позовом, заінтересовані сторони створюють на вимогу будь-якої з сторін Комісію з розгляду претензій.

Стаття XV

1. Комісія з розгляду претензій складається з трьох членів: члена Комісії, призначеного державою-позивачем, члена Комісії, призначеного запускаючою державою, і голови, що обирається спільно двома сторонами. Кожна сторона здійснює відповідне призначення у двомісячний строк з дати подання вимоги про створення Комісії з розгляду претензій.

2. Якщо протягом чотирьох місяців з дати подання вимоги про створення Комісії не досягнуто згоди щодо вибору голови, будь-яка з сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй з проханням призначити голову протягом наступного двохмісячного періоду.

Стаття XVI

1. Якщо одна з сторін не здійснює відповідного призначення протягом встановленого періоду, голова на прохання іншої сторони виступає як одноосібна Комісія з розгляду претензій.

2. Будь-яка вакансія, котра може виникнути в Комісії з будь-якої причини, заповнюється з дотриманням тієї самої процедури, яку прийнято для початкових призначень до складу Комісії.

3. Комісія сама встановлює процедуру своєї роботи.

4. Комісія визначає місце або місця, в яких вона буде провадити свою роботу, і приймає рішення щодо всіх адміністративних питань.

5. За винятком рішень або визначень, що виносяться одноосібною Комісією, усі рішення і визначення Комісії виносяться більшістю голосів.

Стаття XVII

Ніякого збільшення складу Комісії з розгляду претензії не здійснюється з тієї причини, що дві держави-позивачі або запускаючі держави чи більше виступають спільно щодо будь-якої зі справ, що розглядаються Комісією. Держави-позивачі, що виступають спільно, колективно призначають одного члена Комісії таким самим чином і з дотриманням таких самих умов, як і у випадку, коли претензію висуває одна держава. Коли спільно виступають дві запускаючі держави або більше, вони таким самим чином колективно призначають одного члена Комісії. Якщо держави-позивачі або запускаючі держави не здійснюють відповідних призначень протягом встановленого періоду, голова виступає як одноосібна Комісія.

Стаття XVIII

Комісія з розгляду претензій встановлює обгрунтованість претензії щодо компенсації та визначає суму компенсації, якщо вона підлягає виплаті.

Стаття XIX

1. Комісія з розгляду претензій діє відповідно до положень статті XII.

2. Рішення Комісії є остаточним і обов'язковим, якщо про це було досягнуто домовленості між сторонами; в іншому випадку Комісія виносить остаточне визначення рекомендаційного характеру, яке сторони розглядають у дусі доброї волі. Комісія висловлює обгрунтування свого рішення або визначення.

3. Комісія виносить своє рішення або визначення в найкоротший можливий термін і не пізніше ніж через рік з дати її створення, якщо вона не визначить необхідним продовжити цей строк.

4. Комісія опубліковує своє рішення або визначення. Вона передає завірену копію свого рішення або визначення кожній зі сторін, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XX

Видатки, пов'язані з роботою Комісії з розгляду претензій, розподіляються порівну між сторонами, якщо Комісія не виносить іншого рішення.

Стаття XXI

Якщо шкода, спричинена космічним об'єктом, становить у великих масштабах загрозу для життя людей або серйозно позначається на умовах життя населення або діяльності життєво важливих центрів, то держави-учасниці, й зокрема запускаюча держава, вивчають можливість безвідкладного надання відповідної допомоги державі, якій завдано шкоди, коли остання звертається з проханням про це. Однак це не зачіпає прав або обов'язків держав-учасниць, що випливають з цієї Конвенції.

Стаття XXII

1. У цій Конвенції, за винятком статей XXIV-XXVII, посилання на держави розглядаються як такі, що стосуються будь-якої міжнародної міжурядової організації, яка провадить космічну діяльність, якщо ця організація заявляє, що вона бере на себе права і обов'язки, передбачені цією Конвенцією, та якщо більшість держав-членів цієї організації є державами-учасницями цієї Конвенції та Договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

2. Держави-члени будь-якої такої організації, що є учасницями цієї Конвенції, вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб ця організація зробила заяву відповідно до попереднього пункту.

3. Якщо якась міжнародна міжурядова організація є відповідальною за шкоду згідно з положеннями цієї Конвенції, то ця організація й ті з її держав-членів, які є учасницями цієї Конвенції, несуть солідарну відповідальність при дотриманні, проте, таких умов:

a) будь-яка претензія щодо компенсації за таку шкоду подається насамперед цій організації;

b) якщо організація протягом шести місяців не виплатила суми, узгодженої або встановленої як компенсація за таку шкоду, то тільки у цьому випадку держава-позивач може порушити питання про відповідальність держав-членів цієї організації, що є учасницями цієї Конвенції, за сплату цієї суми.

4. Згідно з положеннями цієї Конвенції будь-яка претензія щодо виплати компенсації за шкоду, завдану якійсь організації, яка зробила заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, подається державою-членом цієї організації, що є учасницею цієї Конвенції.

Стаття XXIII

1. Положення цієї Конвенції не зачіпають інших чинних міжнародних угод про відносини між державами-учасницями цих угод.

2. Жодне положення цієї Конвенції не перешкоджає укладанню державами міжнародних угод, що підтверджують, доповнюють або розширюють її положення.

Стаття XXIV

1. Цю Конвенцію буде відкрито для підписання усіма державами. Будь-яка держава, яка не підпише цю Конвенцію до набрання нею чинності згідно з пунктом 3 цієї статті, може приєднатися до неї будь-коли.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, що підписали її. Ратифікаційні грамоти та документи про приєднання здаються на зберігання урядам Об'єднананого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки і Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які цим призначаються як уряди-депозитарії.

3. Ця Конвенція набуває чинності після здачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти.

4. Для держав, ратифікаційні грамоти або документи про приєднання яких буде здано на зберігання після набуття чинності цією Конвенцією, вона набере чинності в день здачі на зберігання їх ратифікаційних грамот або документів про приєднання.

5. Уряди-депозитарії негайно повідомляють усі держави, що підписали цю Конвенцію і приєдналися до неї, про дату кожного підписання, про дату здачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти та документа про приєднання до цієї Конвенції, про дату набрання нею чинності, а також про інші повідомлення.

6. Ця Конвенція реєструється урядами-депозитаріями відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XXV

Будь-яка держава-учасниця Конвенції може пропонувати поправки до цієї Конвенції. Поправки набувають чинності для кожної держави-учасниці Угоди, що приймає ці поправки, після прийняття їх більшістю держав-учасниць Угоди, а згодом для кожної з решти держав-учасниць Угоди в день прийняття нею цих поправок.

Стаття XXVI

Через десять років після набрання чинності цією Конвенцією питання про її перегляд буде включено в попередній порядок денний Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, з тим щоб на основі досвіду застосування Конвенції розглянути питання про те, чи потребує вона змін. Проте будь-коли через п'ять років після набрання Конвенцією чинності на прохання однієї третини держав-учасниць Конвенції та за згодою більшості держав-учасниць скликається конференція держав-учасниць з метою перегляду цієї Конвенції.

Стаття XXVII

Будь-яка держава-учасниця Конвенції може повідомити про свій вихід з Конвенції через рік після набрання нею чинності шляхом письмового повідомлення урядів-депозитаріїв. Такий вихід набуває чинності після закінчення одного року з дня одержання цього повідомлення.

Стаття XXVIII

Ця Конвенція, англійський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є рівно автентичними, здається на зберігання в архіви урядів-депозитаріїв. Належним чином завірені копії цієї Конвенції буде надіслано урядами-депозитаріями урядам держав, що підписали Конвенцію і приєдналися до неї.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію

.

ВЧИНЕНО в трьох примірниках у містах Москві, Лондоні та Вашингтоні березня місяця двадцять дев'ятого дня тисяча дев'ятсот сімдесят другого року.