Частина іі. Сучасні проблеми правового регулювання космічної діяльності

ІІ.1. Аудиторний лекційний матеріал

і матеріал для самостійного вивчення

ВСТУП

На початку ХХІ століття ми є свідками перетворення космічної діяльності на один з дійових двигунів світової економіки та появи численних можливостей, зокрема, для країн, що розвиваються. В багатьох галузях нашого життя космічні технології не мають альтернативи для подолання низки проблем, які стоять перед сучасною цивілізацією, для покращення якості та рівня життя людини, і дають змогу значно прискорити просування людства шляхом сталого розвитку. При цьому, треба підкреслити, що з подальшим розвитком космічної техніки, ускладненням завдань, що ставляться перед нею, не тільки зростають масштаби та вартість космічних проектів, але й особливо гостро постає потреба в міжнародній співпраці, поєднанні зусиль держав світу в цьому напрямі.

Отже, міжнародне співробітництво в зазначеній сфері діяльності є об’єктивною необхідністю, яку обумовлено низкою причин економічного, політичного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Це співробітництво стає активним чинником розвитку космонавтики, і сьогодні його можна розглядати як каталізатор процесу вирішення багатьох нагальних потреб суспільства.

Нарешті, міжнародна співпраця в космічній сфері неподільна з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини у зв’язку з дослідженням космічного простору і практичним використанням космічної техніки (КТ). Правовідносини між державами-суб’єктами космічної діяльності стали основою формування космічного права і відповідно космічного правопорядку – важливої складової системи сучасного міжнародного правопорядку.

Важливість зазначеного співробітництва в світовій космічній галузі та побудови космічного правопорядку, заснованому на загальновизнаних принципах міжнародного права, знаходить своє відтворення в МКП, прогресивним розвитком і кодифікацією якого опікується практично з початком космічної ери Організація Об’єднаних Націй та її спеціальний підрозділ – Комітет з використання космічного простору в мирних цілях.

Перше тридцятиліття космічної ери, яке було, мабуть, найбільш активним періодом розбудови міжнародного космічного права (МКП), підвело й певну «риску» щодо відповідності стану космічного права потребам практичної космонавтики наприкінці 80-х років минулого століття. Хоч попереду ще було ухвалення на рівні ГА ООН зводу принципів з використання ядерних джерел енергії в космосі (1992 р.) і Декларації про міжнародне співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору на благо і в інтересах усіх країн, з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються (1996 р.), провідні юристи світу авторитетно запевняли світове співтовариство про високу ступінь адекватності існуючих правових механізмів умовам тогочасної діяльності з дослідження та використання космічного простору²².

Водночас, ні договірне закріплення найбільш поширених термінів МКП, ні реальні правові механізми демілітаризації космосу, ні «правове розмежування» повітряного і космічного просторів, ні, засади справедливого розподілу геостаціонарної орбіти (проголошеної «невичерпним але обмеженим природним ресурсом»), ні спеціальний міжнародно-правовий режим використання ресурсів Місяця та інших небесних тіл все ще не знайшли свого місця в загальновизнаних міжнародно-правових актах.

А до цих правових проблем все активніше додаються й нові, пов’язані з комерціалізацією та приватизацією космічної діяльності (в першу чергу, регулюванням відносин в рамках світового космічного ринку), появою нових суб’єктів цієї діяльності (приватні юридичні особи, ТНК) та актуалізацією певних питань, що стосуються такої діяльності, її новітніх видів і напрямів (космічне сміття, космічний туризм, експлуатація Міжнародної космічної станції тощо).