1.3 Ринок праці та його характеристики

Ринок праці - сукупність трудових відносин з приводу найму і використання праці людей у суспільному виробництві.

Основними характеристиками ринку праці виступають:

- пропозиція робочої сили, тобто контингент незайнятого населення, що шукає роботу;

- попит на робочу силу або неукомплектовані робочі місця, що відображають незадоволену частину загальної потреби народного господарства в кадрах.

Ринок праці складається з двох взаємопов'язаних сфер: відкритого і прихованого ринків праці, які відрізняються за способом організації робочої сили та характером впливу на ефективність трудової діяльності та матеріального стану працівників.

Відкритий ринок праці охоплює все працездатне населення, що фактично веде пошук роботи і потребує профорієнтації, підготовки і перепідготовки, всі вакансії на робочі місця і посади, а також учнівські місця в державному і недержавному секторах. Розрізняють також офіційний та неофіційний ринки.

Офіційну (організовану) частину в ринку праці складають вільна робоча сила і вакансії, що зареєстровані в службі зайнятості, а також учнівські місця в системі профтехосвіти.

До неофіційної (стихійної) частини відкритого ринку праці належить та частина вільної робочої сили, вакансії учнівських місць для придбання нових професій, яку не охоплюють послуги органів працевлаштування і системи профтехосвіти

Можна виділити такі види ринку праці:

• тіньовий - відносини не регулюються;

• фрагментарний (частковий) - фактори пропозиції й попиту на робочу силу чи її послуги діють у межах політики повної зайнятості, що проводиться незалежно від потреб виробництва;

• регульований - забезпечує правову основу ефективної економічної діяльності, захист прав суб'єктів; передбачає наявність широко розвинутої системи колективних угод одночасно з законодавчим регулюванням економічних відносин;

- організований - розвинута система закладів, що займаються проблемами руху робочої сили (служби зайнятості, фонди сприяння зайнятості, банки даних про попит та пропозицію послуг праці тощо), а політика в сфері зайнятості населення є невід'ємною ланкою соціально-економічної політики держави.