Операції в рамках промислового співробітництва

Це особливі види зустрічних поставок, до яких можна віднести:

• співробітництво на компенсаційній основі, яке включає прості та складні компенсаційні операції;

• виробниче кооперування, яке виступає у трьох основних формах – підрядного кооперування, договірної спеціалізації або розподілу виробничих програм та спільного виробництва;

• франчайзинг товарів та послуг

Прості угоди про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні.

Метою простих компенсаційних угод може бути:

• створення нових виробництв, нової продукції; наприклад, спорудження компенсаційних об’єктів для видобутку та переробки корисних копалин у тих країнах, де є корисні копалини, але немає досвіду, фахівців, підприємств, обладнання, технології тощо з їх переробки;

• реконструкція, модернізація, насичення сучасним обладнанням та технологією енергоємних галузей промисловості (целюлозно-паперової, металургійної, нафто­хімічної, виробництва мінеральних добрив, конверсійного виробництва тощо).

Недоліком цієї угоди для первісного експортера (постачальника обладнання, виконавця) є вилучення коштів з обігу на тривалий термін – строк здійснення проекту (3, іноді 5 років). Але найбільш складним у компенсаційній угоді є визначення та фіксація цін на продукцію, яка буде поставлятись у майбутньому в рахунок погашення кредиту, тобто компенсуючу продукцію.

Складні компенсаційні угоди, або глобальні чи генеральні угоди – це особливий вид довгострокових (5 – 10 років) великомасштабних (100 млн. дол. США і більше) компенсаційних операцій.

У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка в міру реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту.

Таким чином, складна компенсаційна угода носить рамочний, тристоронній характер, і тому іноді така угода називається тристоронньою компенсаційною угодою. Їх виконання супроводжують три контракти.

Складність цієї компенсаційної угоди полягає у виборі партнерів цієї угоди та у їх взаємодії. Особлива увага має приділятися вибору третьої сторони, яка реалізує компенсуючу продукцію. Зазвичай при підготовці та реалізації складної компенсаційної угоди слід використовувати механізм міжнародних торгів (тендерів).

В основу класифікації коопераційних угод доцільно покласти критерії, що найбільш повно відображають характерні риси тієї або іншої категорії таких угод. Теорія й практика коопераційної діяльності на будь-якому рівні розрізняють об’єкт співробітництва, або ту галузь діяльності, у якій воно здійснюється, метод співробітництва, тобто організаційні форми й засоби, а також нормативний апарат, за допомогою яких досягається виконання учасниками кооперації спільно поставлених цілей. Таким чином, як певна система відносин, кооперація повинна класифікуватися на основі обліку двох головних визначників – галузі і методу (або форми) співробітництва.

Основні методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв’язків:

1. Здійснення спільних програм;

2. Договірна спеціалізація;

3. Створення виробничих спільних підприємств (СП).

У рамках першого методу МКП проявляється у двох основних формах: підрядному кооперуванні й спільному виробництві.

Підрядне кооперування – найбільш старий вид виробничих зв’язків у промисловості. Сутність підрядної діяльності полягає в тому, що одна зі сторін угоди (замовник) доручає іншої (виконавцеві) виконання певної роботи відповідно до заздалегідь обумовлених вимог до її виконання щодо строків, обсягів, якості виконання й ін. Підрядне виробниче кооперування має два головні різновиди: «класичний» підряд по виготовленню продукції й підряд по проектуванню й випуску нового продукту.

Другий метод виробничого кооперування укладається в розмежуванні виробничих програм учасників такого роду угод. Відповідно до угод про спеціалізацію договірні сторони прагнуть усунути або зменшити дублювання виробництва, а отже, і пряму конкуренцію між собою на ринку. Найважливіша умова, що надає такого роду угодам про спеціалізацію коопераційний характер, – наявність у ньому положень про тісне співробітництво учасників у формі спільного виробництва звичайно складної продукції, взаємних або однобічних субпідрядних поставок, проведення спільних досліджень і розробок і т.д.

Третій метод виробничого кооперування одержує усе більше широке поширення у світі. Це так звана інтегрована кооперація, коли під єдиною організаційною формою поєднується капітал декількох учасників для досягнення окремих, спільно погоджених цілей.

[1, 2, 7, 8, 9, 15, 20, 43]

Запитання:

1. Зміст зустрічної торгівлі

2. Сутність операцій натурального обміну

3. Основні недоліки бартерних угод

4. Способи розрахунку замовника з переробником при здійсненні толінгових операцій

5. Особливості толінгу в Україні

6. Зміст операцій комерційної компенсації

7. Особливості авансових закупок

8. Характеристика співробітництва на компенсаційній основі

Тести:

1. Розрахунок з переробником в операціях з давальницькою сировиною може здійснюватися:

а) у грошовій формі;

б) у товарній формі (частиною готової продукції);

в) частиною давальницької сировини;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

2. Угоди типу «офсет» передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

3. Зустрічні закупки передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

4. Бартерні операції передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

5. Угоди типу «світч» передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

Задача 1

Згідно з укладеним бартерним контрактом, українське підприємство відважило на адресу німецької фірми хутрові вироби, а отримало від іноземного партнера апарат радіотелефонного зв’язку.

Умови до розрахунку

Завдання:

Визначте ефективність бартерного контракту за наданими умовами.

Задача 2

Замовник іноземна фірма уклала контракт з українською швейною фабрикою. Згідно з контрактом іноземний партнер поставляє 20000 м тканини для пошиття чоловічих сорочок в оцінці по митній вартості 10000 дол. США.

Відповідно до норм виготовлення однієї сорочки передбачені витрати тканини у розмірі 2 м, а середня митна вартість 1 м тканини складає 1,50 дол. США (10000:20000).

Згідно з умовами договору замовник сплачує вартість пошиття сорочок у розмірі 30% від кількості тканини, що імпортується. У відповідності із законодавством України, при ввезенні на територію країни тканини, з неї стягується мито у розмірі 10%.

Курс НБУ на дату митного контролю становить 8,4 грн/дол. США

Завдання:

1. Визначити суму простого векселя, що буде оформлений при ввезенні давальницької сировини

2. Обчислити суму платежів, сплачених українським переробником при ввезенні сировини на територію України, що є розрахунком за надані послуги

3. Визначити ефективність переробки сировини замовника, якщо відомо, що собівартість виробництва 1 сорочки обходиться підприємству у 20,6 грн.

4. Визначити ефективність переробки сировини, що залишена на підприємстві, як плата за переробку, якщо відомо, що поза виробничі витрати становлять 634 грн., а ціна реалізації 1 сорочки на внутрішньому ринку – 60,7 грн.