Загальна характеристика зовнішньоекономічних відносин Китаю.

До 1960-их років вся зовнішня торгівля Китаю, за невеликим винятком, велася з СРСР і його європейськими союзниками (головним чином з Чехословаччиною, Польщею і Східною Німеччиною). У період погіршення відносин між КНР та СРСР Китай здійснював закупівлі зерна в Канаді та Австралії, імпортував обладнання для промислових підприємств з Японії та Західної Європи.

Розвиток зовнішньої торгівлі поновився на початку 1970-х років. Після того як в 1971 Китай заявив про політику "відкритих дверей" щодо західних країн, його зовнішньоторговельний оборот усього за 4 роки потроївся. До 1980 він виріс ще в два рази і продовжував зростати, хоча і значно повільніше, аж до 1988, подолавши межу в 100 млрд. дол. Велике значення зовнішньої торгівлі для економічного розвитку Китаю краще всього можна проілюструвати часткою експорту в загальному обсязі ВВП: у 1980 вона становила біля 13%, а в 1992 досягла 35%, тобто була вище за показник частки експорту в економіці Японії.

Китай є експортером трудомісткої продукції (3/4 експорту) завдяки можливості використання дешевої робочої сили. Провідне місце в експорті займають одяг і текстильні вироби (дешеві, з натуральної сировини). Значним є експорт товарів широкого вжитку: іграшки, взуття, спортивні товари. Важливе місце в структурі експорту належить машинно-технічного устаткування (25% вартості експорту). Це верстати для невеликих ремонтних майстерень, швейні машини, а останнім часом і нескладна електронна апаратура (магнітофони, відео тощо).

Із зростанням рівня економічного розвитку країни змінюється роль Китаю на світовому ринку і товарна структура зовнішньої торгівлі. Китай як і раніше залишається найбільшим експортером сировини у світі (вугілля, чорні і кольорові метали, бавовна, шовк та ін.) Однак збільшується частка готової продукції (більше 80% експорту) і скорочується частка сировини і сільськогосподарських товарів.

Товари з позначкою "зроблено в Китаї" нині можна зустріти по всьому світу. Як показує статистика, Китай вже першенствує в світі за обсягом виробництва понад 100 видів продукції. У Китаї випускається більше 50% продаваних у світі фотоапаратів, 30% кондиціонерів, 25% пральних машин і приблизно 20% холодильників. Крім того, згідно митної статистики, Китай вже багато років поспіль є першим експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин та інших видів трудомісткої продукції. В імпорті Китаю переважає продукція машинобудування (обладнання, верстати, електроніка), транспортних засобів (автомобілі, літаки).

Зростає ввезення промислової сировини, напівфабрикатів. З 1989 року середньорічний приріст імпортної і експортної торгівлі Китаю становить 15%. Збільшення частки іноземного капіталу має великий вплив на зовнішню торгівлю. На частку спільних підприємств припадає близько 30% експорту і понад 40% імпорту Китаю. Найбільшими торговельними партнерами Китаю є Японія, США, ФРН, Гонконг (Сянган), причому останній є важливою реекспортної базою КНР.

Ключовий експортний ринок для Китаю - США, торговельні зв'язки двох країн надзвичайно сильні. У 2010 році обсяг китайського експорту становив 1,5 млрд.дол.США.

Найголовнішими партнерами по експорту були США - 20,03%, Гонконг - 12,03%, Японія - 8,32%, Південна Корея - 4,55%, Німеччина - 4,27%. Обсяг імпорту складав 1,3 млрд.дол.США. Продукція імпортувалась з Японії - 12,27%, Гонконгу - 10,06%, Південної Кореї - 9,04%, США - 7,66%, Тайваню - 6,84%, Німеччини - 5,54%.

За розмірами доходів від туризму (понад 15 млрд. дол) Китай входить у першу десятку країн світу.