Населення світу: кількість, густота, відтворення.

Середня густота населення світу збільшується (пропорційно зрос­танню чисельності). У 1900 р. вона дорівнювала 12 чоловік на 1 км² засе­леної густоти світу, у 1950 р. — 18, в 1992 р. — 40 чоловік. Показник густоти сільського населення зростає значно повільніше (відповідно 10,5; 13 і 16 чоловік на 1 км²). У більшості промислово розвинених держав густота сільського населення скорочується. Середня густота населення по окремих регіонах коливається у дуже великих межах: у Західній Єв­ропі — 102,1 чоловік на 1 км², в Азії — 117,4, в Африці — 22,5, в Америці — 17,6, у республіках СНД — 13,0, в Австралії і Океанії — 3,4 (густота сільського населення відповідно 25; 81; 13; 4,8; 4,4; 1,0). У Європі (ви­ключаючи деякі держави-карлики) найбільш висока середня густота населення (200—350 чоловік на 1 км²) відмічається в Нідерландах, Бель­гії, ФРН, Великобританії. Низька густота (2—15 чоловік на 1 км²) хара­ктерна для Ісландії, Норвегії і Фінляндії. Середня густота населення в Азії трохи вище, ніж у Європі, густота сільського населення тут в 2,35 разу вище. В Азії зосереджено понад 1/2 усього сільського населення світу (2230 млн з 3123 млн людей). Найбільш висока густота населення (200—1000 людей на 1 км²) у Бангладеш, Японії, Лівані, Шрі-Ланці, Індії. У той же час густота населення в Монголії, Саудівській Аравії і Омані — 1—5 чоловік на 1 км². Значні коливання густоти спостерігаються і всередині великих країн (Китай, Індія, Індонезія). В Африці найбільш висока густота населення (якщо не вважати деяких островів) у Руанді і Бурунді (до 200—300 і більше чоловік на 1 км²), найменша — в Західній Сахарі, Намібії, Ботсвані, Лівії і Маврітанії (приблизно від 1 до 2 чоловік на 1 км²). Для деяких країн характерні дуже великі контрасти заселено­сті (наприклад, Єгипет). В Америці, що має майже таку ж середню гус­тоту, що й Африка, густота сільського населення в 2,5 разу менша, що пояснюється високим відсотком міського населення. Найбільша серед­ня густота характерна для Центральної Америки (в Сальвадорі і на Ямайці — 260—300 чоловік на 1 км²), найменша — для Канади (що пов'язано з надзвичайно слабкою заселеністю її приполярних територій), Бразилії і Перу (3—15 чоловік). Дуже низька середня густота населення в Австра­лії і в Папуа — Новій Гвінеї (2—7 людей на 1 км²). Невеликі острови іноді мають дуже високу густоту населення. Серед островів, що відносяться до Африки, дуже густо заселений Маврикій (573 людей на 1 км²); у басейні Середземного моря — Мальта (1105 людей); у Карибському ба­сейні — Барбадос (587 людей). Висока густота населення спостерігаєть­ся і в багатьох країнах Океанії (понад 150 людей на 1 км²).

Населення Землі в 2004 р. нараховувало понад 6,2 млрд осіб. Відтворення населення — це процес відновлення поколінь унаслідок природного руху (приросту), тобто взаємодії народжуваності та смертності. Він характеризується показниками коефіцієнтів народжуваності, смертності і природного приросту. Коефіцієнт народжуваності у світі за 1995—2000 роки склав 22 ‰, смертності — 9 ‰, а середньорічний приріст населення — 13 ‰.