logo
ШПОРИ МЕ

85.Ключові інструменти та механізми відновлення рівноваги платіжного балансу.

Умови рівноваги платіжного балансу: Нульове сальдо (рівність дебетової та кредитової частин) Повна зайнятість у країні Відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій

Аналіз рівноваги ПБ ґрунтується на: Балансі поточних розрахунків;Базовому балансі; Балансі офіційних розрахунків.

Причини дисбалансів: Сезонні; Структурні – недостатня швидкість пристосування попиту на експорт та імпорт; Циклічні; Спекуляції та втеча капіталів; Зміни валютного регулювання.

Довгострокова рівновага

Нульове сальдо торгівлі товарами та послугами (поточного рахунку ПБ)

IM – X – NR = 0

Середньострокова рівновага

Нульове сальдо базового балансу (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу)

IM – X – NR – NA = 0

Короткострокова рівновага

Нульове сальдо рахунку офіційних резервів (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу + сальдо резервів)

IM – X – NR – NA – OR = 0

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути:

1) національними (внутрішніми). У свою чергу національні методи поділяються на:

1.1) ринкові методи (фінансові, валютні, грошове-кредитні) передбачають зміни валютних курсів, цін, доходів, процентних ставок, грошової маси тощо. До ринкових методів можна віднести:

1.1.1) продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту (наприклад, розміщення облігацій державної скарбниці у центральних банках інших країн);

1.1.2) вплив на темп інфляції в країні через зміну процентних ставок, контроль за заробітною платою та рівнем цін;

1.1.3) зміни в структурі експорту (шляхом урізноманітнення товарного асортименту та перерозподілу ресурсів на користь продукції, конкурентноздатної на світовому ринку);

1.1.4) зміни валютного курсу (зниження курсу національної валюти сприяє здешевленню вітчизняної продукції на міжнародних ринках і подорожчанню імпортних товарів; тому девальвація призводить до розширення експорту та скорочення імпорту);

1.1.5) використання країною своїх золотовалютних резервів (у певних межах, щоб не призвести до їх вичерпання та негативних наслідків у макроекономічному середовищі).

1.2.) неринкові (адміністративні) методи, які передбачають регламентацію зовнішньо економічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю. Наприклад, вплив на потоки зовнішньої торгівлі та рух капіталу між країнами може здійснюватися за допомогою протекціоністської політики уряду, яка включає запровадження тарифів, квот, ліцензій, субсидій тощо;