34/Характеристика інституційної та валютної структури світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок – це система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів;

Серед основних передумов створення світового фінансового ринку є: поглиблення міжнародного поділу праці, високий рівень розвитку продуктивних сил, зростання життєвого рівня у багатьох країнах.

Функції світового фінансового ринку 1) забезпечення міжнародної ліквідності 2) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб у позичковий та інвестиційний капітал; 3) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах 4) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання; 5) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво; 6) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу 7) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; 8) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків; 9) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю; 10) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів; 11) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

Класифікація світового фінансового ринку

Світовий ринок позичкових капіталів — це система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторами різних країн.

Грошовий ринок – це система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін.

Грошовий ринок в свою чергу складається з: 1.1) облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов’язань (цінні папери); 1.2) міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років). Найпоширеніші строки депозитів — 1, 3 і 6 місяців, а граничні — від 1 дня до 2 років (іноді 5 років); 1.3) валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн; формує валютна структуру світового ринку і складається з трьох елементів 1.3.1. Національні валютні ринки — використання позичальники ми і кредиторами національної валюти даної країни. Існують: ринки нерезидентів – це ринок, на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавства певної країни. Ринок нерезидентів в Японії називають “самурайським”, в Іспанії – «матадорським». Цінні папери, емітовані на ньому, називають іноземними цінними паперами. ринки резидентів є ринком фінансових активів, емітованих резидентами на національному ринку; 1.3.2 Міжнародний ринок валюти — сукупність національних ринків валюти, характеризується використанням національних валют (ВКВ) і міжнародних колективних валют (євро)

1.3.3. Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції у євровалютах (валюта, яка функціонує як позичковий капітал поза країною її походження);

Ринок капіталів – це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий капітал на принципах поверненості, терміновості, платності і гарантованості;

З точки зору джерел залучення коштів ринок капіталу включає: боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів (облігації, закладні та векселі термін обігу яких перевищує 1 рік); ринки акціонерного капіталу (ринок ЦП, фондовий ринок) – ринок довгострокових боргових цінних паперів та цінних паперів, що є титулами прав власності, відображає всі риси притаманні ринковому середовищу. На цьому ринку відбувається купівля і продаж фінансових зобов’язань і таким чином здійснюється процес інвестування Вторинний ринок поділяється на: біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно-організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і виконуються операції професійними учасниками. позабіржовий ринок, на якому здійснюються операції з цінними паперами позабіржової торгівлі. У цьому разі об'єктом купівлі-продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не включені до котирувальних листів на біржі

Інституціональна структура світового ринку капіталу

1. Вкладники — населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.

2. Посередники (акумулятори і постачальники капіталу)—транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи.

3. Споживачі (позичальники) — ТНК, державні органи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації;

4. Позичальниками і кредиторами виступають: офіційні інститути (центральні банки, державні установи, міністерства, міжнародні організації, тощо); приватні фірми, банки, особи; страхові компанії; пенсійні фонди.