35/Характеристика географічної та функціональної структури світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок – це система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів;

Функції світового фінансового ринку 1) забезпечення міжнародної ліквідності 2) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб у позичковий та інвестиційний капітал; 3) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах 4) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання; 5) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво; 6) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу 7) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; 8) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків; 9) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю; 10) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

11) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

Ринок капіталів

III. Валютна структура світового ринку позичкового капіталу складається з трьох елементів: Національний ринок валюти; Міжнародний ринок валюти (ВКВ, євро); Євроринок валюти (євродолар, єврокрона, євроєна). Основні тенденції розвитку валютної системи світового ринку позичкового капіталу: Підвищення ролі євровалют; Зниження ролі долара США

IV. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через світові фінансові центри.

Основні тенденції розвитку географічної структури світового ринку позичкового капіталу: перевищення ввозу капіталу у розвинені країни над ввозом капіталу до країн, що розвиваються; зниження на ринках капіталу частини країн, що розвиваються; посилення руху приватного капіталу між економічно розвиненими країнами.