Сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється згідно з наступними принципами:

• принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

• принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

• принцип юридичної рівності і недискримінації;

• принцип верховенства закону;

• принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• принцип еквівалентності обміну.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності проявляється у можливості самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, керуючись законами України; неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва характеризує можливість добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у формах, не заборонених законами України; додержуватись порядку, встановленого законами України; володіти правом власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на результати їх зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації відображає рівність перед законом незалежно від форм власності, заборону дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимість обмежувальної діяльності, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Принцип верховенства закону передбачає регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; заборону та впровадження підзаконних актів та актів з питань управління, прийнятих місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування, що створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності відображає рівний захист інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на території та за межами України; захист державних інтересів України відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів передбачає можливість ввезення та вивезення рівнозначних, рівноцінних продуктів або товарів; недопущення продажу (закупівлі) товарів за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку, які не покривають витрат виробництва та реалізації. Демпінг – ввезення на митну територію певної країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні, що здійснює імпорт цього товару. Демпінг заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності – норми імперативні, тобто обов’язкові, наказові, позбавлені вибору. Вони не можуть бути скасовані ніякими установленнями спеціального характеру. Вони є критерієм законності всіх правових норм, що впроваджуються державою в зовнішньоекономічній сфері, в ієрархії правових норм займають найвищий ступінь.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції; недержавними органами управління економікою, що діють на підставі статутних документів; самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності використовують закони України; методи тарифного (економічного) та нетарифного (організаційно-адміністративного) регулювання, які видаються державними органами влади в межах законів України; економічні заходи оперативного регулювання; рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; угоди, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Для іноземних суб’єктів господарювання на території України запроваджується національний режим; режим найбільшого сприяння та спеціальний режим зовнішньоекономічної діяльності.

Національний режим означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж українські суб’єкти господарювання. Застосовується до всіх іноземних суб’єктів господарювання, що зайняті інвестиційною діяльністю на території України, а також експортно-імпортною діяльністю тих іноземних суб’єктів господарювання, країни яких разом із Україною входять до економічних союзів.

Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо встановлення мита, податків та зборів, визначених умовами двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів України.

Спеціальний режим застосовується на територіях спеціальних економічних зон, митних союзів, до яких входить Україна, а також у випадках встановлення спеціального режиму згідно з міжнародними договорами, в яких приймає участь Україна. Статус території спеціальної економічної зони в Україні встановлюється Верховною Радою України згідно із відповідними законами шляхом прийняття окремого закону України для кожної такої зони. Україна укладає з державами, які мають спільні з Україною морські або сухопутні кордони, двосторонні та багатосторонні договори, які встановлюють на основі взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу (прикордонна, прибережна торгівля тощо) і передбачають пільгові умови для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Економічні відносини України з іншими державами регулюються двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами та нормами міжнародного права. Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності. Правовий статус іноземних суб’єктів господарювання на території України визначається законами та міжнародними договорами України. Україна набуває членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, вступаючи у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів або установчих актів.