71. Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи

Бреттон-Вудська валютна система (липень 1944 р.) :створена на валютно–фінансовій конференції в Бреттон–Вудсі (США) під головуванням міністра фінансів США Моргентау;базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг)на конференції було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який мав допомогти стабілізації курсів валют країн-учасниць шляхом надання коштів для вирівнювання їхніх платіжних балансів – як орган міждержавного валютного регулювання; засновано Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) з метою надання допомоги країнам-членам у реконструкції та розвитку їхнього господарства шляхом полегшення інвестування капіталу.

Принципи:функції світових грошей зберігалися за золотом;у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом – долар США та фунт стерлінгів Великобританії;резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото;прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США;ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на +0,75%;оборотні національні валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у зазначених вище межах; міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ;з метою пом’якшення кризи окремих валют держави-члени МВФ (149 країн) вдавалися до взаємодопомоги: кредити в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.

Особливості Криза Бреттон-Вудської валютної системи кризи (1967 – 1976 рр.)

нестійкість та протиріччя економіки;посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей;нестабільність платіжних балансів;невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені;активізація ринку євродолара;дезорганізуюча роль ТНК;наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р.