logo search
Електр

Факторингові та форфейтингові операції

Факторинг – ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосований до сучасних процесів розвитку економіки. Термін «факторинг» походить від англійського слова – посередник, агент.

В основі факторингових операцій лежить купівля банком розрахункових документів постачальника на відвантажену продукцію і передання постачальником банку права вимоги боргу платника зобов’язань щодо продукції. Тому факторингові операції називають наданням кредиту постачальникові.

Під факторингом розуміють договір фінансування під поступку грошової вимоги, за яким одна сторона (фінансовий агент) передає або зобов’язується передати іншій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з надання клієнтом товарів, виконання ним робіт або надання послуг третій особі, а клієнт переуступає або зобов’язується переуступити фінансовому агенту цю грошову вимогу.

Головна мета факторингових операцій:

У процесі аналізу факторингових операцій необхідно визначити:

Форфейтинг передбачає собою купівлю середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають із товарних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форфейтер бере на себе всі види ризиків.

Форфейтування дає ряд суттєвих переваг експортеру:

– покращує позиції експортера по ліквідності, так як фірма негайно отримує готівку;

– експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;

– зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;

– знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи по інкасації платежів;

– форфейтинг не спливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.

Недоліки форфейтингу:

– висока вартість: ставка значно більша звичайних ставок за кредитами, так як форфейтер бере на себе всі ризики.

– складність пошуку для експортера банка, що забажав би діяти в якості форфейтера.

Співвідношення форфейтингу і факторингу.

Головні відмінності форфейтингу від факторингу:

1) неможливість регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;

2) форфейтинг здійснюється лише за сприяння банка і спеціального фінансового інституту (форфейтер);

3) продається лише одна вимога;

4) вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер;

5) форфейтер бере на себе також політичні ризики;

6) сплата повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);

7) необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.