Електр

Інкасова форма розрахунків

Розрахунки у формі інкасо, так само як і у формі акредитива, набули значного поширення в міжнародній практиці. Інкасо використовується як при розрахунках на умовах платежів готівкою, так і в розрахунках на умовах комерційного кредиту. Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших форм банківських операцій. Вона регулюється спеціальним документом – «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торговою палатою.

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на основі отриманих інструкцій з документами з метою:

– отримання акцепту і платежу;

– надання документів проти акцепту і платежу;

– надання документів на інших умовах.

Інкасова форма розрахунку передбачає передачу експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред’явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом «платіж проти документів» або «акцепт проти документів».

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується, в основному, пересилкою і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов’язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов’язків по інкасо.

Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи:

фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, що використовуються для отримання платежів готівкою);
комерційні документи (рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікати).

У зв’язку з цим визначають два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо – інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів, види і кількість примірників яких мають визначатись вимогами країни-імпортера. До таких документів можуть належати:

– термінова тратта або тратта на пред’явника;

– коносамент або інший транспортний документ;

– комерційні рахунки-фактури або інвойс;

– свідоцтво про походження товару;

– страхові поліси або сертифікати тощо.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції зі вказівками щодо стягнення інкасо до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання відповідних умов. Порівняно з чистим інкасо використання документарного інкасо менш ризикове для експортера, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене.

Содержание