11.Поняття та види вільних економічних зон.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни.

Види ВЕЗ

І. За формами здіснення МЕД:

1.Зовнішньоторговельні зони - частина території держави (зазвичай прикордонні території), де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням.

До ЗТЗ, як правило, відносять:

1.1) безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах

1.2) зони франко – це територія, на якій зберігаються та продаються товари, і такі, що прямують транзитом, та яка має спеціальний пільговий режим здійснення зовнішньоторговельних операцій;

1.3) "пункт франко" – це частина території порту, що визначена як безмитна зона та належить до загальної структури порту, який зонального статусу не має.

1.4) "порто-франко" – зони, де пільговий режим ЗТЗ розповсюджується на всю або більшу частину території порту (морського, річкового), на базі якого засновано зону:

(транзитні,експортно-імпортні, імпортно-промислові зони або імпортно-замінні;безмитні зони, безмитні магазини;зони прикордонної безмитної торгівлі;)

2) туристично-рекреаційні;

3) парки технологічного розвитку;

4) банківські і страхові безмитні зони;

5) комплексні зони;

ІІ. За розмірами ВЕЗ:точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо (фірма, склад, термінал);територіально-масштабні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею (промислово-експортні зони, технопарки);особливо великі регіони;

ІІІ. Залежно від місцезнаходження розрізняють:

зовнішні С(В)ЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами ), внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни ).

ІV. За рівнем та колом задач, що розв’язують:складські, транзитні зони та вільні порти;промислові та експортні;науково-технологічні та науково-технічні зони, технополіси та технопарки, інноваційні центри;бізнес-інкубатори;інформаційні зони;комплексні, багато профільні, виробничі ВЕЗ

V. За напрямками та сферами господарської спеціалізації:галузеві підприємства;секторального (добувний, обробний сектор та сектор послуг);функціонального (банківська, комерційна діяльність);

VІ. За суб’єктами та особливостями розташування:міжнародні;прикордонні

VІІ. За критерієм відкритості розрізняють:інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію з позазональною економікою країни), анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком);

VІІІ. За задачами та функціями, що виконують:зони вільного підприємництва;експортно-виробничі зони;зони науково-технічного розвитку (технополіси);науково-промислові парки;відкриті міста;податкові гавані;вільні периметри;зони переробки експортних товарів;інноваційні центри;дослідницькі парки;науковий парк;комплексні (комбіновані) зони;офшорні зони (центри).