4.2. Урбанізоване середовище
В сучасній людській цивілізації вже сформувалися стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома чинниками – “демографічним вибухом” другої половини ХХ століття та науково-технічною революцією в усіх сферах. Урбанізація – (від латинського слова urbanus) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно (“загарбання” містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршенням становища природи загалом). Людина вже давно живе не в “природі”, а мешкає в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню техносферою або біотехносферою.
В Україні з процесом урбанізації за останні 100 років можна ознайомитися за допомогою рис. 4.7.
Рис. 4.7 – Структура населення України: ○ – населення міст (%); □ – населення сільської місцевості; ∆ - загальна чисельність населення
Із збільшенням антропогенного впливу на природу, виникла необхідність контролю за побутовим середовищем, умови якого до недавнього часу визначалися кожною сім'єю самостійно. Стан забруднення води та повітря, рівень вологості, шуму, випромінювань в домашніх приміщеннях не вважалися проблемою, проте, дослідження визначили небезпечне перевищення рівня зазначених показників в оселях. До такого стану призводить ряд факторів:
- близьке розташування підприємств без санітарно-захисної зони;
- викиди підприємств, що розташовані поблизу, перевищують норми;
- специфічні кліматичні та мікрокліматичні умови;
- близьке розташування автомобільних доріг з інтенсивним рухом;
- використання різноманітних технічних засобів;
- використання хімічних речовин.
- Міністерство освіти і науки України
- Системний підхід в безпеці життєдіяльності
- Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- 1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
- 1.2. Терміни та визначення безпеки життєдіяльності
- 1.3. Характеристика системи “людина – життєве середовище”
- 1.4. Класифікація небезпечних і шкідливих факторів (ншф)
- 1.5. Основні положення теорії ризику
- 1.6. Управління та прогнозування ризиків
- 2.1 Людський чинник в системі безпеки
- 2.2 Значення аналізаторів людини в системі ”людина - життєве середовище”
- 2.3. Структура аналізаторів, їх властивості. Закон Вебера-Фехнера
- Основні види рецепторів
- 2.4. Характеристика основних аналізаторів
- 2.5. Природа людських помилок
- 3.1. Складові природного середовища та їх характеристика
- 3.2 Гігієнічна характеристика чинників природного середовища
- 3.3. Природні небезпеки
- План лекції
- 4.1. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
- 4.2. Урбанізоване середовище
- 4.3. Небезпечні та шкідливі чинники техногенного середовища
- 4.4. Показники оцінки шкідливої дії речовин
- 4.5. Сукупна дія небезпечних і шкідливих чинників міського і побутового середовища
- 5.1. Загальні принципи забезпечення державної безпеки
- 5.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності
- 5.3. Правові основи безпеки життєдіяльності
- 5.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності
- Список літератури