13.3 Принципи і чинники управління регіональним розвитком
Розвиток науки і практики управління регіональним соціально-економічним розвитком потребує дедалі глибшого пізнання його важливих категорій - принципів і чинників.
Суть управління регіональним соціально-економічним розвитком країни виявляється в реалізації його організаційних та методичних принципів:
· Принцип історизму. Він має універсальне методологічне значення, дає змогу об’єктивно оцінити відносну цілісність, завершеність того чи іншого етапу економічного і соціального розвитку регіонів країни.
· Принцип єдності регіональної політики суспільства та господарського будівництва. Орієнтує на комплексний підхід до врахування природно-господарських особливостей кожного регіону, завдань його економічного та соціального розвитку; передбачає поєднання економічних методів управління та місцевої ініціативи, відповідальність місцевих органів управління за комплексний розвиток відповідних регіонів. В обґрунтуванні рішень соціально-економічного розвитку регіону мають враховуватися економічні, соціальні, екологічні, організаційні та технічні чинники.
· Принцип комплексності. Відображує об’єктивні процеси суспільного поділу праці та регіональної інтеграції виробництва, орієнтує на забезпечення комплексно-пропорційного розвитку господарства регіонів. Комплексність спрямована на піднесення суспільного виробництва на якісно новий ступінь, посилення соціальної спрямованості його розвитку, забезпечення повної збалансованості виробничих ресурсів з потребами господарського комплексу, істотне підвищення продуктивності праці, задоволення на цій основі потреб виробництва і населення.
· Принцип природно-господарської збалансованості та оптимальності. Означає дотримання обґрунтованої економічної відповідальності між нарощуванням виробничого потенціалу галузей господарства країни та розробкою і реалізацією заходів щодо охорони навколишньою середовища, орієнтує на забезпечення найбільш раціонального регіонального розвитку з використанням прогресивних норм і нормативів, диференційованих за районами.
· Принцип пріоритетності. Сприяє ранжуванню цілей і завдань соціально-економічного розвитку регіону відповідно до просторової стратегії його комплексного розвитку та реальних виробничо-економічних і ресурсних можливостей, орієнтує на дотримання соціальної спрямованості використання рекреаційних, матеріальних та фінансових ресурсів, а також засобів подальшого розвитку соціальної інфраструктури.
· Принцип варіантності. Передбачає необхідність вибору шляхів досягнення цілей і розв’язання завдань управління регіональним розвитком, певні зрушення у галузевій і територіальній структурах господарства регіону, використання його переробних та економічних ресурсів. Варіанти регіональною розвитку складаються на основі альтернативності проектованих темпів і пропорцій розвитку галузей, гіпотез інвестиційної політики, технічних і технологічних рішень в організації виробничих процесів, змін у забезпеченні сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливно-енергетичними і трудовими ресурсами.
· Принцип узгодження інтересів місцевих органів управління з комплексним розвитком регіону з госпрозрахунковими інтересами підприємств на основі єдиної відомчо-територіальної системи стимулювання і відповідальності. Передбачає взаємну економічну відповідальність і взаємні зобов’язання щодо комплексного розвитку та функціонування адміністративно-територіальної одиниці.
· Принцип пропорційності забезпечення фінансовими ресурсами за рівнями адміністративно-територіальної ієрархії та розширення фінансово-економічної самостійності територіальних одиниць нижнього рівня. Ґрунтується на поєднанні територіального бюджету з позабюджетними фондами комплексного розвитку, що формуються за рахунок діяльності підприємств і коштів населення.
Щодо чинників, то всебічна інтенсифікація виробництва вимагає приведення в дію всієї сукупності не тільки галузевих, а й територіальних чинників підвищення віддачі матеріальних, фінансових і трудових ресурсів суспільства.
Пріоритетні чинники регіональною розвитку визначаються такими чинниками:
· зростаючою обмеженістю природних і виробничих ресурсів;
· виникненням нових суспільних потреб і способів їх задоволення;
· соціальними обмеженнями негативних наслідків впливу науково-технічного прогресу на природу і суспільство.
Пріоритетність регіонального розвитку та використання ресурсів на його вирішальних напрямах - основний шлях інтенсифікації економіки регіону.
В умовах ринкових відносин необхідно більш глибоко враховувати територіальні чинники соціально-економічного розвитку регіону.
Їх можна поділити на три групи - джерела, умови, обмеження - і розглядати у зв’язку з будь-яким процесом чи результатом господарської діяльності.
Чинники джерел економічного зростання є основними. До них належать насамперед різні види трудової діяльності людей.
Чинники умов трудової діяльності (багато аспектними). Це основні та оборотні фонди, організація виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, структурні зрушення, стан природного середовища.
Чинники обмежень зумовлюють поступове підвищення чи зниження економічного зростання виробництва.
Чинники соціально-економічного розвитку регіону завжди діють на певний кінцевий результат або конкретний процес.
Територіальні чинники можна поділити на міжрайонні, міжгалузеві та внутрішньопоселенські.
До міжрайонних чинників належать: спеціалізація міст і регіонів на виробництві продукції та наданні послуг для суспільного господарства: удосконалення міжрайонних транспортних потоків через усунення зустрічних та економічно невиправданих перевезень; розвиток міжрегіонального кооперування.
Міжгалузевими є чинники інтенсифікації, що формуються внаслідок поглиблення на певній території міжвідомчої спеціалізації, концентрації, централізації та кооперування виробництва.
Внутрішньопоселенські чинники утворюють комплекс джерел, умов і обмежень залежно від можливостей більш раціонального використання місцевих ресурсів: трудових ресурсів, корисних копалин, природного середовища.
В управлінні регіональним розвитком посилюється значення якісних чинників, серед яких можна виділити такі:
· економічного використання матеріальних ресурсів, передусім сировини, палива та енергії, за рахунок більш глибокої переробки вихідної сировини, широкого впровадження маловідходних і безвідходних технологій:
· науково-технічного прогресу, завдяки якому посилюється інноваційні процеси, що охоплюють також асортимент продукції, технології і її виготовлення, технічні засоби виробництва;
· організації та управління господарством, що забезпечують ефективнішу взаємодію чинників виробництва.
Ефект від урахування чинників регіонального розвитку може виявитись лише в процесі територіального управління. Приведення їх у дію дає змогу краще використати регіональний природно-господарський потенціал, зокрема підвищити продуктивність праці, фондовіддачу, знизити капітало- і матеріалоємність виробництва, забезпечити раціональне природокористування та охорону природного середовища.
Таким чином, розробка принципів та чинників управління регіональним розвитком ґрунтується на науковому пізнанні об’єктивних закономірностей в цілому. Методологія управління регіональним розвитком - це сукупність загальних принципів і методів планового регулювання розвитку господарства країни, на основі яких розробляються державні завдання і забезпечується їх виконання.
Контрольні запитання
1. Сутність державної регіональної економічної політики.
2. Яка основна мета регіональної економічної політики ?
3. Основні принципи та завдання регіональної економічної політики.
4. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.
5. Принципи та чинники управління регіональним розвитком.
14 Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і регіонів
- 1.1 Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки
- 1.2 Предмет, мета, структура і задачі науки
- 1.3 Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни
- 2.1 Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
- 2.2 Економічні передумови розміщення продуктивних сил України
- 2.3 Етапи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил і галузей економіки
- 3.1 Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил
- 3.2 Основні принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- 3.3 Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- 4.1 Сутність, функції, критерії та принципи економічного районування
- 4.2 Типи економічних районів
- 4.3 Територіальна організація продуктивних сил України
- 5.1 Методи аналізу територіальної організації економічної системи
- 5.2 Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництв
- 6.1 Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та економічна оцінка
- 6.2 Характеристика природно-ресурсного потенціалу
- 6.3 Охорона природних ресурсів
- 7.1 Чисельність населення та джерела його формування
- 7.2 Урбанізація та її наслідки
- 7.3 Трудові ресурси і зайнятість населення
- 8.1 Виробничий потенціал
- 8.2 Науково-технічний потенціал
- 9.1 Сутність та структура народного господарства
- 9.2 Місце України за рівнем економічного розвитку
- 9.3 Поділ народного господарство за формами власності
- 10.1 Особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів
- 10.2 Структурна переорієнтація економіки України
- 11.1 Сутність регіональної економіки
- 11.2 Регіональні системи ринкових відносин
- 11.3 Особливості регіонального ринку
- 12.1 Особливості регіонального розвитку територій України
- 12.2 Діагностика регіонального розвитку
- 12.3 Принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку
- 13.1 Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
- 13.2 Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики
- 13.3 Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 14.1 Об’єктивні передумови розширення зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.2 Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.3 Сучасний стан і проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України