6.2 Характеристика природно-ресурсного потенціалу
До складу природно-ресурсного потенціалу відносяться мінеральні, земельні, лісові, водні, фауністичні і природно-рекреаційні ресурси.
Мінеральні ресурси
Мінеральні ресурси - це сукупність запасів корисних копалин з певними хімічними властивостями, які використовуються людиною у господарській діяльності різних галузей народного господарства. Вони суттєво впливають на розвиток економіки, навколо них вирують політичні пристрасті і виникають різні конфлікти.
Мінеральні ресурси поділяються на:
· рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів);
· нерудні (флюси, вогнетривкі глини, апатити, кам’яна і калійна солі, сірка, фосфорити, флюсові вапняки, азбест, тальк, графіт, слюда, крейда, вапняки, глина, гіпс, бутовий камінь, бетоніти, мергель, граніт, мармур, бурштин, самоцвіти);
· паливні (вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, торф).
Серед держав світу Україна характеризується, як країна з потужною мінерально-сировинною базою. Адже займаючи лише 0,4% території світу та 0,8% кількості його населення, наша держава має близько 5% загальносвітових мінеральних ресурсів.
У її надрах знайдено понад 200 видів корисних копалин, відкрито близько 20000 їх родовищ, половина з цих видів корисних копалин мають промислове значення.
За запасами природних ресурсів Україна займає одне із провідних місць в Європі, зокрема перше місце - за запасами марганцевої руди та сірки, в числі перших - за запасами кам’яного вугілля й кам’яної солі. В її надрах знайдено до 60% європейських запасів облицювального каміння.
Рудні корисні копалини
До їх складу входять залізні і марганцеві руди, руди кольорових, рідкісних і благородних металів.
Залізні руди. В Україні запаси залізних руд становлять близько 26,3 млрд т. Основні родовища - Криворізький басейн Дніпропетровської області, Кременчуцький басейн Полтавської області, Бєлозерський басейн Запорізької області, Керченський басейн Автономної Республіки Крим.
Марганцеві руди. В Україні запаси марганцевої руди становлять - 2,3 млрд т. Основні родовища розташовані у Дніпропетровській і Запорізький областях. Видобуток руди здійснюється переважно відкритим способом. В Україні марганцеві родовища відкриті також в Одеській, Івано-Франківській областях та в Карпатах.
Руди кольорової металургії. Кольорові метали є незамінними в машинобудуванні та в ракетобудуванні, а також широко використовуються в електронній, електротехнічній, радіотехнічній і приладобудівній промисловості.
В Україні відкриті і розробляються родовища сировинних ресурсів - алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті тощо.
Алюмінієві руди - алуніти, нефеліни, боксити і каолінові глини. Боксити є у Черкаської області та Дніпропетровської області. Родовища алунітових руд є на Закарпатті, а нефелінових - у Приазов’ї.
Поклади каолінів мають високу якість і можуть використовуватись для виробництва алюмінію хімічним способом. Вони залягають на великих площах. їх видобувають у Вінницькій, Запорізькій, Житомирській областях. Найбільшим у світі родовищем каолінів є Просянівське в Дніпропетровській області.
Титанові руди. Титан входить до складу майже 70 різних мінералів (ільменіт, рутил, титаномагнетит тощо). Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське та Володимир-Волинське Житомирської області, які багаті па камінь габро з якого витягують концентрат титану.
Нікелеві руди. Нікель використовують для виробництва бронзи, латуні, особливих сортів сталі та для покриття металів, як антикорозійний матеріал. В Україні найбагатше Побузьке родовище Кіровоградської області.
Ртутні руди. Основне родовище залізно-ртутних руд Микитівське розташоване в межах м. Горлівка Донецької області. Родовища ртуті є також у Закарпатті та в Криму.
Запаси золота. Виявлено 10 родовищ в Закарпатській, Кіровоградській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Черкаській та Одеській областях. Мужиївське родовище Закарпатської області вже освоєно і там ведеться промислове добування золота. Золото є у відходах гірничо-збагачувальних комбінатів. Розроблена і технологія його відокремлення.
Нерудні корисні копалини
Широко використовуються в хімічній промисловості, будівництві та інших галузях народного господарства.
Кухонна (кам’яна) сіль. її запаси в Україні понад 23 млрд т. Основні родовища - Артемівське Донецької області, Романське Сумської області, Єфрамівське Харківської області та Солотвинське Закарпатської області. Великі запаси кухонної солі є у воді озера Сиваш.
Калійна сіль. Запаси її 3,5 млрд т . Основні родовища - Калуське і Тростянецьке Івано-Франківської області та Стабниківське Львівської області.
Фосфорити. Розвідані їх запаси біля 400 млн т, а прогнозують біля 1,1 млрд т. Основні родовища - Кролівецьке Сумської обл., Ізюмське Харківської області, та Покрово-Керченське Автономної Республіки Крим.
Апатитові руди, комплексні апатито-титанові і апатиторідкіснометалеві виявлені в родовищах Приазов’я.
Самородна сірка. За розвіданими її запасами Україна займає одне із перших місць у світі і перше місце серед країн СНД. Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході від Львівщини) вздовж Дністра. Найбільші родовища - Немирівське, Яворівське, Язівське Львівської області, Подорожненське Івано-Франківської області, Роздольське Тернопільської області.
Бентонітові глини. Основне родовище - Черкаське. Це родовище вважається одним з найбільших у світі. Запаси цього родовища практично невичерпні, потужність пласта залягання - 25 м. Бентонітові глини використовують для виготовлення форм відливання деталей машин, а також у нафтовій, харчовій, текстильній, нафтопереробній, миловарній та інших галузях промисловості.
Графіт широко використовується в атомній енергетиці, у виробництві олівців, фарб, темного скла, підшипників. В Україні залягають поклади графіту світового значення. Найбільші поклади цієї мінеральної сировини в Завалівському родовищі Кіровоградської області. Є поклади графіту також у Петрівському та Водянському родовищах Запорізької області.
Вогнетривкі глини використовуються для виробництва вогнетривкої цегли, при будівництві доменних і мартенівських печей та пристосування для розливу сталі їх запаси в країні 2,5 млрд т. Основними родовищами вогнетривкої глини вважаються Донецька область, Запорізька область, Кіровоградська область.
Флюсові вапняки використовуються при виплавленні чавуну. Основні родовища - Докучаєвське і Ново-Троїцьке Донецької області та Балаклавське - Автономної Республіки Крим. їх запаси 2,8-3,0 млрд т.
Крейда. її запаси сконцентровані у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, Здолбунівському - Рівненської області та у Краматорську Донецької області.
Вапняки. Основні їх родовища: Розводівське і Волощанське Львівської області, Гуменецьке Хмельницької області та Григорівське Миколаївської області.
Гіпс. Поклади гіпсу є у 16 областях України і в Автономній Республіці Крим. Основні родовища: Львівська область, Донецька область, Луганська область, Хмельницька область, Автономної Республіки Крим, Полтавська область, Вінницька область, Закарпатська область, Тернопільська область.
Мергель. Основні родовища - Амвросіївське Донецької області і Бахчисарайське Автономної Республіки Крим.
Граніт. Запаси понад 3 млрд т. Основні родовища: Житомирська область, Київська область, Черкаська область, Запорізька область, Кіровоградська область, Вінницька область, Рівненська область.
Мармур видобувають у Донецькій області, в Карпатах, Автономній Республіці Крим та у Житомирській області . За кольором та якістю український мармур вважають одним з найкрасивіших у світі.
Бурштин. Родовище його є поблизу селища Клесів Рівненської області.
Самоцвіти. На Житомирщині є родовища топазів, тигрового ока, аквамарину, яшми, опалу. Володарсько-Волинська рудня видобуває «винні» топази, димчастий кварц різних відтінків. На південному березі Криму, в районі згаслого вулкану Карадаг, є розсипи агату, яшми, гірського кришталю, аметисту, цитрину, сердоліку.
Паливні ресурси
До складу паливних ресурсів входять:
· кам’яне і буре вугілля – питома вага складає 60 %, щорічний видобуток – 80 млн. т;
· нафта - питома вага складає 7 %, щорічний видобуток - 4 млн. т;
· природний газ - питома вага складає 25 %, щорічний видобуток – 19 млрд. м3;
· горючі сланці та торф - щорічний видобуток - 0,6 млн. т.
Кам’яне вугілля. Запаси кам’яного вугілля 43,2 млрд т, в тому числі детально розвідані 16,8 млрд т. Основні його родовища розташовані в Донецькому та Львівсько-Волинському басейні. На Донецький басейн приходиться 98% запасів вугілля, на Львівсько-Волинський басейн - 2%.
Буре вугілля. Його запасів в Україні близько 3 млрд т. Найбільші родовища є в Житомирській області, Черкаській обл., Кіровоградській обл. Деякі його запаси є у Харківській, Полтавській, Вінницькій, Донецькій та Закарпатській областях.
Нафта. В Україні розвідано 278 родовищ нафти, з яких експлуатується - 178. Обсяги промислових запасів становлять близько 240 млн т. Найбільші запаси нафти є у Прикарпатті, Придніпров’ї та у Причорномор’ї.
Придніпровський регіон включає родовища Прилуцьке у Чернігівській області, Рибальське і Качанівське у Полтавській області.
Найбільші сучасні нафтопроводи України — це нафтопроводи Доліна — Дрогобич (Львівська область), Качановка — Охтирка (Сумська область); Гляденці — Прилуки (Чернігівська область), Кременчук (Полтавська область) — Херсон; Самара (Росія) — Лисичанськ (Луганська область) — Кременчук — Херсон, відвід через Снігурівку (Полтавська область) на Одесу. Через північні області України проходить транснаціональний нафтопровід «Дружба» з Росії (Тюмень) у Західну Європу. Нафтопровідний транспорт України має всього 12 нафтопроводів, загальної довжини 2,6 тис. км, діаметр труб складає до 70 мм. Останнім часом завершене будівництво нового нафтопроводу Одеса — Броди (Польща).
Природний газ. Основні регіони, в яких є значні запаси природного газу, - це Передкарпаття, Дніпровсько-Донецький регіон і Причорномор’я.
Крім природного газу в Україні є умови для промислового видобутку газу метану в Донецькому вугільному басейні. Ресурси метану в басейні тільки у вугільних пластах до глибини до 1800 м, складають 1,2 трлн м3. Цей розмір дорівнює запасам найкрупніших газових родовищ світу.
Найбільші газопроводи України — це Шебелинка — Харків, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Диканька — Захід України. Загальна довжина газопроводів досягає 33 тис. км.
Торф - цінна сировина для паливної та хімічної промисловості. З нього одержують рідке паливо, феноли, аміак, спирт, а також виробляють ізоляційні плити. В Україні розвідано 2500 родовищ з геологічними запасами торфу 2,2 млрд т. Його запаси зосереджені переважно на Поліссі: у Львівській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській та поліських районах Хмельницької, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Горючі сланці - їх поклади оцінюють в 3,7 млрд т. Товщина шарів 1-6 м. Найбільше родовище Бовтиське у Карпатах. Родовища горючих сланців відкриті також поблизу Олександрії Кіровоградської області та Флоріанівське в Хмельницькій області.
Земельні ресурси
Земельні ресурси - найцінніша складова природно-ресурсного потенціалу України. Земля завжди забезпечувала найсуттєвіші потреби суспільства у продуктах харчування, була першопричиною внутрішніх і зовнішніх непорозумінь. Земельний фонд України становить 60,4 млн га. Із загальної площі 41,8 млн га, або 69,4%, - сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля 32,5 млн га, або 54,8%, багаторічні насадження - 1,6%, сіножаті і пасовища - 12,9%. Ліси та лісовкриті площі складають 15,6% загальної площі держави (у тому числі безпосередньо вкрито лісом 14,7% території). Під забудовами знаходиться 3,8% території країни. Майже 4% території під водою, 1,5% площі зайнято болотами та відкритими заболоченими землями. Інші землі (яри, піски, радіоактивно забрудненні, тощо) займають 2,1 % загальної площі України.
В регіонах країни структура ґрунтового покриву різна. На Поліссі найбільше зустрічаються дерново-підзолисті, лучно-болотні, торфові ґрунти і торфовища. У Лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові та солонцеві ґрунти. У Північно-Західній частині степової зони переважають чорноземи, на півдні - каштанові ґрунти. В гірських районах Карпат і Криму зустрічаються в основному бурі лісові і сіро-буролісові ґрунти.
У структурі ґрунтового покриву орних земель 65% чорноземів, 9% - каштанові ґрунти, 7% - підзолисті ґрунти, 6,7% - сірі лісові ґрунти, 2,5% - солонцюваті, 2% - лужні.
У результаті меліаративних робіт осушено 3,3 млн га і побудовані зрошувальні системи на площі 2,6 млн га.
За вмістом гумусу ґрунти України у різних зонах не одинакові. Так, ґрунти Полісся характеризуються невисоким вмістом гумусу (0,7-2,0%), у Лісостепу гумусованість зростає до 1,0-2,5%, у типових чорноземах рівень гумусу 4,0-6%, у чорноземному Степу кількість гумусу знижується у протилежному напрямку - з півночі на південь - від 6,0 до1,5%. Як показують матеріали Держкомзему, на протязі останніх десятиріч в Україні спостерігається досить стала тенденція до зниження вмісту гумусу у ґрунтах.
В країні дуже велика розораність земель. У центральних, південних і подільських областях рівень розораності земель становить 86-90%, на решті території - 60-80% і лише в Закарпатті рівень розораності становить 50%.
У перспективі в зв’язку з реформуванням сільськогосподарського виробництва структура землекористування може змінюватись у сторону зменшення розораності ґрунтів та збільшення площі під лісами та багаторічними насадженнями.
Лісові ресурси
Ліси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей.
Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн га, в тому числі вкрито лісом - 9,4 млн га. Лісистість території становить всього 15,6%.
Ліси розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах - 32%, на Поліссі - 26,1%. в Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а в Степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернігівська.
Оптимальним вважається показник рівня заліснення 21-22%. Щоб досягти у перспективі такого рівня заліснення в Україні слід насадити 2,5-3 млн га лісу .
У структурі лісового покриву найбільша частка припадає на сосну - 34,7%, дуб - 26,3%. Серед інших деревних порід ялина -9,9%, бук - 9,3%, вільха - 4,2 %, береза - 5,4%, граб - 3,7%, ясен - 1,4%, осика - 1,2%, інші породи - 3,4%.
Вікова структура лісів України. характеризується таким співвідношенням: молоді ліси 45,4% площі, середньовікові -37,7%, достигаючі та стиглі - відповідно 10,1% та 6,8%.
Загальний запас деревини в лісах України становить 1,74 млрд м3, в тому числі в стиглих і перестиглих насадженнях 122,8 млн м3.
Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні.
Водні ресурси
Водні ресурси - це всі природні води Землі, які представлені водами річок, озер, водосховищ, боліт, льодовиків, підземних горизонтів, океанів і морів.
Водні ресурси виступають джерелом виробничого і побутового водопостачання і відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства і життєдіяльності населення.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзиту.
Загальний обсяг річкового стоку становить 210 км3.
Однією з найбільших водних артерій, що протікає по території України, є Дніпро з такими великими притоками, як Прип’ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Самор. Середній річний стік Дніпра становить 53,5 км3.
Досить потужними ріками є Дністер з річним стоком 8,7 км3, Сіверський Донець - 5 км3, Південний Буг - 3,4 км3.
Особливе місце в водних ресурсах належить і Дунаю. Це велика багатоводна артерія з середнім річним стоком майже 123 км3, але вона протікає по території України лише на відстані 174 км, тому запаси її води на території України використовуються лише на 5%, тобто у межах 6 км3.
Чималі запаси водних ресурсів України зосереджені в озерах, яких в країні нараховується понад 3 тис. В них акумулюється близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 прісна.
Значні запаси прісної воли накопичуються в штучних водоймах. Найбільші з них створено на Дніпрі. Це Київське (площа водного дзеркала 922 км2), Канівське (582 км2), Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпрогесівське (410 км2) та Каховське (2155 км2) водосховища. На Дністрі функціонує Дністровське (142 км2), на Сіверському Дінцю - Печенізьке (86,2), на Осколі - Червонооскольське (123), на Південному Бузі - Ладижинське (20,8), Старобешівське на Кальміусі (8,3), Карачунівське на Інгульці (4,4), Сімферопольське на Салгирі (3,23) і Партизанське на Альмі (2,25 км2).
Важлива роль у забезпеченні прісною водою відводиться й каналам Сіверський Донець - Донбас довжиною 131,6 км, Дніпро-Донбас - 263 км, Північно-Кримському - 402 км, Каховському - 130 км, Дніпро-Інгулець - 40 км.
В країні зосереджені значні болотні масиви. Загальна площа боліт становить 1,2 млн га. Переважна їх більшість розміщена у Поліській зоні України.
Особливе місце в забезпеченні водою відводиться підземним водам. Розвідано майже 800 родовищ прісних вод. Вони найбільш чисті і тому переважно використовуються для задоволення потреб Заселення. їх запаси становлять близько 20 км3. Глибина залягання підземних артезіанських вод не однакова: на півночі - 100-150 м, на півдні - 500-600 м.
Найбільшим водокористувачем води є промисловість, яка споживає майже 20 км3 води, сільське господарство використовує 18,4 км 3, комунальне господарство - 4,2 км3. Всього народне господарство країни споживає в середньому за рік 55 км3 води.
Важливу роль в розвитку народногосподарського комплексу країни відіграють Чорне та Азовське моря, берегова лінія яких становить майже 2 тис. км.
Чорне море площею 420 тис. км2, має велике господарське значення. В ньому водиться 180 видів риб, більшість з яких промислові. Є цінні водорості. Крім транспортного море має ще й велике значення як зона відпочинку і лікування людей.
Азовське море. Його площа майже 40 тис. км2. Характеризується багатим видовим складом риб - понад 350 видів. Його мілководність зумовлює добре прогрівання води і сприяє широкому використанню узбережжя для розвитку підприємств відпочинку і лікування.
Фауністичні ресурси
Фауністичні ресурси - це запаси тваринного світу, що історично склалися на певній території. В країні за стан розвитку цього виду ресурсів відповідають мисливські господарства та рибоохоронна інспекція.
Станом на 1.01.1991 р. на території України налічувалося 271,8 тис. голів диких копитних тварин, в тому числі 14,5 тис. лосів, 24,9 тис. оленів, 59,7 тис. кабанів, 172,3 тис. козуль та 2,2 мли голів хутрових звірів, з них 2,0 млн голів зайців, 82,9 тис. лисиць і багато інших хутрових звірів - білок, ондатрів, норок, бобрів, вовків.
Серед пернатих диких птахів, яких було 5,1 млн голів, качок було 4 млн голів, гусей 238,7 тис, тетерів - 16,4 тис, фазанів 400 тис У річках і ставках вирощувалась значна кількість риби, що давало можливість виловлювати у внутрішніх водоймах 400,2 тис. т риби.
Розвитком фауністичних ресурсів займалось 0,7 тис. мисливських господарств, в яких було зайнято 3,6 тис. чоловік.
За роки незалежності (1991-2004) поголів’я копитних диких тварин скоротилося на 33%, в тому числі лосів у 3,3 рази, диких оленів на 33%, кабанів на 49%, козуль на 30%.
При збільшенні загальної кількості хутрових звірів із 2,2 до 2,4 млн голів, на 100 тис, із 1,9 до 1,8 млн голів, скоротилось поголів’я зайців.
Серед пернатих на 33% скоротилось поголів’я тетеруків, на 83% - поголів’я гусей, на 39% - поголів’я качок і на 40% - фазанів. Із 400,2 тис. т до 250,3 тис. т зменшився обсяг вилову риби.
Зменшення всіх видів поголів’я диких копитних тварин, а також зайців та найбільш привабливих пернатих - качок, гусей, тетеруків і фазанів свідчить про значні недоліки у роботі служб, які займаються збереженням фауністичних ресурсів.
Станом на 1.01.2005 р. в країні діє 854 мисливських господарств, в яких зайнято 5,5 тис. працівників, але витрати на охорону і відтворення диких звірів за 1991-2004 роки скоротились у чотири рази - із 10,4 млн дол. США (6,1 млн крб.) у 1991 р., до 2,6 млн дол. США (13,7 млн гри) у 2004 р., а безпосередньо на штучне розселення звірів і птахів - більше ніж у 2 рази.
Недостатнє фінансування робіт на збереження фауністичних ресурсів і є однією з причин все більшої видачі ліцензій на відстріл тварин з метою отримання додаткових коштів для господарської діяльності мисливських господарств.
Природно-рекреаційні ресурси
Природно-рекреаційні ресурси повинні забезпечити відновлення та розвиток життєвих сил людини, сприяти регенерації здоров’я і підтримці працездатності населення. До їх складу відносять мінеральні води, мінеральні грязі, кліматичні і ландшафтні умови. Вони у певній мірі розміщені по всій території України, але найбільша їх кількість на півдні країни - в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій областях.
Значна кількість їх є і у зоні Карпат - у Закарпатській, Львівській і Івано-Франківській областях.
На південному березі Криму широко використовується поєднання гірського повітря з степовим, морська вода, грязелікування, мінеральні джерела, ропа лиманів. У Причорномор’ї та Приазов’ї - поєднання степового й морського повітря з геліо- та грязелікуванням, морськими купелями. У Карпатах -гірське повітря, хвойні ліси, мінеральні джерела.
У Вінницькій, Хмельницькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Черкаській та інших областях є близько 600 родовищ радонових вод. У Волинській, Луганській, Запорізькій - бромних вод. У Львівській - «Нафтусі», сульфідних розсолів, у Закарпатті є вуглекислі води (Свалява, Поляна). Відомі своїми лікувальними водами Моршин, Любінь Великий, Шкло на Львівщині. Відомі своїми лікувальними властивостями грязі - Куяльника, Бердянська, лиманів північної частини Чорноморського і Азовського узбережжя Сивашу, Криму, озокерит Борислава. Повсюдно розміщені багатопрофільні родовища столових мінеральних вод.
У рекреаційних цілях використовують Шацькі озера Волинської області, гірські долини Яремчі й Ворохти Івано-Франківської області та полонини Закарпатської області.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення. Діє 536 санаторіїв, здатних відразу прийняти на лікування майже 150 тис. відпочиваючих, та 290 будинків відпочинку, розрахованих на 90 тис. чоловік, а також 2 тис. баз відпочинку, здатних одноразово прийняти 240 тис. чоловік.
- 1.1 Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки
- 1.2 Предмет, мета, структура і задачі науки
- 1.3 Завдання курсу на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни
- 2.1 Теоретичні підходи до розміщення продуктивних сил. Основоположники теорії розміщення виробництва
- 2.2 Економічні передумови розміщення продуктивних сил України
- 2.3 Етапи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил і галузей економіки
- 3.1 Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил
- 3.2 Основні принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- 3.3 Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- 4.1 Сутність, функції, критерії та принципи економічного районування
- 4.2 Типи економічних районів
- 4.3 Територіальна організація продуктивних сил України
- 5.1 Методи аналізу територіальної організації економічної системи
- 5.2 Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництв
- 6.1 Сутність природно-ресурсного потенціалу, його структура та економічна оцінка
- 6.2 Характеристика природно-ресурсного потенціалу
- 6.3 Охорона природних ресурсів
- 7.1 Чисельність населення та джерела його формування
- 7.2 Урбанізація та її наслідки
- 7.3 Трудові ресурси і зайнятість населення
- 8.1 Виробничий потенціал
- 8.2 Науково-технічний потенціал
- 9.1 Сутність та структура народного господарства
- 9.2 Місце України за рівнем економічного розвитку
- 9.3 Поділ народного господарство за формами власності
- 10.1 Особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів
- 10.2 Структурна переорієнтація економіки України
- 11.1 Сутність регіональної економіки
- 11.2 Регіональні системи ринкових відносин
- 11.3 Особливості регіонального ринку
- 12.1 Особливості регіонального розвитку територій України
- 12.2 Діагностика регіонального розвитку
- 12.3 Принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку
- 13.1 Поняття, цілі, основні принципи та завдання державної регіональної економічної політики
- 13.2 Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики
- 13.3 Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 14.1 Об’єктивні передумови розширення зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.2 Основні форми і географія зовнішньоекономічних зв’язків
- 14.3 Сучасний стан і проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України