Тема 1.7.Господарський комплекс України, його структура трансформація в ринкових умовах.
В цій темі слід розглянути „структури”. Структура будь-якого явища або системи передбачає їх складових частин і зв’язків між нами.
Галузева структура – сукупність стійких зв’язків всіх галузей економіки. На галузеву структуру господарства впливають різні економічні, соціальні, політичні і природні фактори, а також рівень розвитку продуктивних сил, особливо техніки, технології, темпи росту виробництва, рівень забезпечення країни сировинними і паливно-енергетичними ресурсами. Значну роль відіграють міжнародний поділ праці і процеси світової економічної міграції.
Головними комплексами структури господарства виступають дві сфери – виробнича і невиробнича. Перша передбачає самозабезпечення, а також забезпечення невиробничої сфери і населення різноманітними товарами, а інша – в більшості випадків послугами матеріального і нематеріального характеру.
Виробнича структура господарства України надзвичайно складна. Вона містить промисловість, сільське господарство, лісове господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівлю і збут.
Саме в виробничій сфері продуцируються засоби виробництва, на які припадає 60% вартості всієї продукції. На предмети споживання – лише 40%. Таким чином, економічна структура виробництва України дуже однакова і потребує трансформації і реструктуризації.
Чотири перших сектори (промисловість, сільське господарство, лісове господарство і будівництво) безпосередньо виробляють продукцію, а останні так чи інакше доводять ці продукти до проміжного (виробничого) або кінцевого (невиробничого) споживача. В виробничій сфері в більшості випадків (90%) виробляється національний доход держави. В цій частині необхідно розглянути схему виробничої сфери за трьома показниками – зайнятість; валовий суспільний продукт; національний доход.
Промисловість України – найважливіша галузь виробництва. Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації і кооперування відбувається її галузева диференціація і формування галузевої структури.
Структура промисловості може бути представлена в генереалізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами – паливно-енергетичний, хімічний, металургійний, машинобудівельний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають в нашій країні міжгалузеві комплекси, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).
Другою найважливішою галуззю господарства України є сільське господарство. Сільськогосподарство України формує 16-22% національного доходу країни.
В структурі сільського господарства виділяють дві основні галузі – рослинництво і тваринництво.
В свою чергу, рослинництво за видами продукції поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормо виробництво.
Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.
Невиробнича сфера в своєму складі має важливі групи галузей. Перша з них – соціально-культурні послуги населенню (освіта, культура і мистецтво. Наука і наукове обслуговування, охорона здоров’я, соціальне забезпечення і фізкультура), задовольняючи в більшості випадків духовні і фізичні потреби населення.
Друга група галузей невиробничої сфери містить види діяльності, які задовольняють інші нематеріальні потреби в послугах, сюди входять: житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, невиробничі види побутового обслуговування, зв’язок, управління, кредитування в державне страхування.
Основні трансформаційні процеси в Україні у перспективі повинні бути:
технічне переоснащення підприємств вугільної, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування та енергетики;
конверсія оборонних підприємств з метою використання їх потужностей для виробництва цивільної продукції;
проведення заходів по забезпеченню повної зайнятості населення;
нарощування потужностей легкої та харчової промисловостей;
поліпшення екологічної ситуації;
реструктуризація АПК, інтенсивний розвиток рослинництва і тваринництва. Особлива увага приділятиметься розвитку овочівництва, садівництва, виноградарства, молочно-м’ясного скотарства, свинарства та вівчарства;
формування ефективних рекреаційно-туристичних та лікувально-оздоровчих комплексів, які б сприяли перетворенню України у всесвітньо відому зону відпочинку і оздоровлення людей.
Сучасна концепція розміщення продуктивних сил та розвитку економічних регіонів орієнтується на досягненні їх сталого розвитку і передбачає подолання існуючих диспропорцій у територіальній структурі національної економіки, особливостей природно-ресурсного та науково-технічного потенціалів, активізацію господарської діяльності у регіонах на ринкових засадах, забезпечення умов для прискореного розвитку галузей. Положення про розміщення продуктивних сил реалізується на основі прогнозів і державних програм розвитку.
До особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил відносяться:
органічне поєднання держаних, регіональних і місцевих інтересів під час розміщення нових об’єктів;
формування та інтенсивний розвиток об’єктів ринкової інфраструктури з метою створення регіональних ринків виробництва і збуту конкурентоспроможності продукції та послуг;
пріоритетний розвиток наукомістких виробництв з швидкою окупністю витрат;
орієнтація на структуру економіки з високою питомою вагою галузей, що працюють на задоволення споживчого сектора економіки;
розвиток недержавного сектора економіки, зокрема підприємницьких структур.
Запитання і завдання.
Дайте визначення галузевої структури.
Структура виробничої сфери.
Структура промисловості.
Структура сільського господарства.
Основні напрямки трансформаційних процесів в ринкових умовах в Україні.
- Донецький національний університет економіки і торгівлі імені м.Туган-Барановського
- Тема 1.1. Предмет, метод і задачі дисципліни.
- Тема 1.2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- Тема 1.3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- Тема 1.4. Регіон в системі поділу праці.
- Тема 1.5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- Тема 1.6 Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- Тема 1.7.Господарський комплекс України, його структура трансформація в ринкових умовах.
- Тема 1.8. Природний та трудовий потенціал України.
- Тема 1.9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- Паливно-енергетичний комплекс
- Металургійний комплекс
- Машинобудівельний комплекс
- Запитання і завдання
- Хімічний комплекс
- Запитання і завдання
- Лісовиробничий комплекс
- Запитання і завдання
- Будівельний комплекс.
- Запитання і завдання.
- Агропромисловий комплекс
- Запитання і завдання
- Соціальний комплекс
- Матеріально-побутові послуги
- Запитання і завдання
- Транспортний комплекс
- Запитання і завдання
- Тема 2.1. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку.
- Запитання і завдання
- Тема 2.2. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в Європейські та інші світові структури.
- Завдання і питання
- Тема 2.3 Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- Завдання і питання
- Тлумачний словник
- Література
- Зрушення в територіальних пропорціях випуску продукції за 1996-2004рр.
- Інвестиції в основний капітал по регіонах України за рахунок усіх джерел фінансування, відсотків
- Індикатори екологічного стану регіонів України за 2004 р., відсотків до підсумку
- Основні показники промисловості по регіонах України
- Основні показники розвитку сільського господарства по регіонах (областях) України (без міст Києва та Севастополя)
- Регіональна економіка
- 83050, М. Донецьк, вул. Щорса, 31.
- 83023, М. Донецьк, вул.. Харитонова, 10.