logo
shpory_MEDU_2011

176.Співробітництво України з країнами Близького Сходу

Національні інтереси України на Близькому Сході вимагають першочергового розвитку економічних відносин з країнами регіону, що визначається традиційними (з часів СРСР) торговельно-економічними зв'язками, значним обсягом товарних ринків та їх відносною невибагливістю, щорічно зростаючим товарообігом із стійким позитивним для України сальдо, перспективами збуту продукції військово-технічного призначення та ремонту військової техніки й озброєння радянських зразків, наявністю запасів сировинних та енергетичних ресурсів, можливостями участі в реалізації перспективних проектів розвитку інфраструктури цих країн, надання транзитних послуг для руху їхніх товарів як на європейські ринки, так і у зворотному напрямку.

З огляду на необхідність вирішення проблеми диверсифікації джерел енергозабезпечення, особливої уваги потребує розробка політики України щодо країн ризикової групи - Ірану, Іраку, Лівії, Сирії. Йдеться про гнучкішу й, можливо, не експліковану лінію поведінки на межі припустимого. Дивіденди від цього можуть значно перевищити деякі моральні втрати. Для налагодження співпраці з цими державами Україні доцільно активізувати свою дипломатію в напрямку домовленостей з РФ та європейськими країнами.

Потенційними інтересами України щодо Ізраїлю є можливе сприяння з боку останнього в залученні інвестицій з джерел, контрольованих єврейськими фінансовими колами, отримання новітніх технологій та ноу-хау, використання лобістського потенціалу єврейської діаспори в США в інтересах України. Але реалізація означених інтересів залишатиметься в осяжній перспективі проблематичною.

Посилення співпраці України з Туреччиною та Ізраїлем не повинно сприяти її втягуванню у проамериканський військово-політичний трикутник, що формується в регіоні, оскільки це матиме наслідком

істотні втрати у відносинах з іншими країнами Близького Сходу.

З країн Близькосхідного регіону до про європейської парадигми найбільш близьким є Єгипет, за ініціативою якого і був розпочатий середземноморський діалог. Єгипет є одним з лідерів арабо-ісламського світу, але на відміну від інших арабських держав займає більш виважену і помірковану позицію у відносинах з міжнародним співтовариством. Головними рисами цього курсу є орієнтація на власні національні інтереси та балансування між різними політико-ідеологічними схемами орієнтацій, що мають вплив у регіоні.

Зацікавленість Єгипту в партнерстві з Україною зумовлена прагненням знайти в її особі надійного й рівноправного партнера в реалізації власних інтересів як щодо європейського світу, так і в аспекті вирішення проблем регіону.

Спираючись на розвиток партнерських відносин з Єгиптом та здобувши підтримку європейських країн (Франція, Італія), Україна здобуває шанс включитися в середземноморський діалог, який має аналог в системі ЧЕС, де Єгипет є спостерігачем. В обох випадках маємо периферійні економічні зони західноєвропейської сфери тяжіння, і в перспективі вони можуть бути більш інтегровані між собою. Отже, йдеться про розробку стратегії формування загальної зони економічного співробітництва від Гібралтару до Кавказу під егідою ЄС, яка разом з транспортною системою "Великого шовкового шляху" утворила б простір, сприятливий для реалізації українських інтересів.

Іран - друга після Саудівської Аравії нафтова держава, яка має прибуток від експорту нафти близько 20 млрд. дол. Це дає йому змогу мати значні збройні сили і здійснювати масштабні переозброєння.

Можливості поступового перетворення україно-іранських взаємин у відносини стратегічного партнерства останнім часом виглядають проблематичними, враховуючи відмову України під тиском США в постачанні турбін для Іранської АЕС. Але загалом Україна зацікавлена в розвитку дружніх, партнерських відносин з Іраном. І хоча зараз торгово-економічне співробітництво обох країн не можна вважати значним, воно має великий потенціал з огляду на розвиток торгівлі в межах трикутника: Україна - Туркменистан - Іран, розбудову транс азійської транспортної мережі (TRACECA), можливості постачання нафти з регіону Перської затоки тощо.

Перспектива приходу реального стратегічного партнера знаходиться у векторі Близького Сходу: сьогодні обсяг інвестицій в Україну з країн Близького Сходу вимірюється лише кількома десятками мільйонів доларів, при цьому загальний потенціал інвестицій оцінюється у мільярди доларів.

У 2009 році з метою розвитку ділових та культурних зв’язків між Україною та країнами Перської затоки було створено Діловий центр «Україна – Близький Схід». Діяльність центру сконцентрована на співпраці з такими країнами, як Саудівська Аравія, Оман, Катар, Бахрейн, Кувейт, Ірак та Іран. Сьогодні центр працює над розробкою бізнес-пропозицій для потенційних близькосхідних партнерів у розрізі АПК, сектору хімічної промисловості, будівельної галузі тощо.

В рамках реалізації масштабних інвестиційних проектів на перший план виходять питання системної роботи з інвесторами, а також виваженої податкової політики та створення привабливих умов для інвестиційних партнерів. Це фундамент, який необхідно закласти у перспективу держави.