logo
shpory_MEDU_2011

143.Сучасні засоби протекціонізму в міжнародній економічній діяльності та особливості його застосування в Україні

У класичному розумінні протекціонізм (від латинського protectio – покровительство, захист) трактується як «державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків». Протекціонізм на сучасному етапі слід розглядати як державну економічну стратегію у вигляді комплексу взаємопов’язаних, обгрунтованих і реалістичних заходів, що сформовані на якісно нових принципах. стратегію економічного протекціонізму доцільно розуміти як комплекс заходів щодо забезпечення засобами держави рівноправної конкуренції на внутрішньому ринку України.

Комплекс заходів економічного протекціонізму повинен включати:

- інституційно-правовий протекціонізм (захист власності та прав власників, захист інвестицій, максимальне спрощення процедури започаткування бізнесу, юридичне забезпечення розвитку ринкових інститутів);

- монетарний протекціонізм (захист стабільності грошового обігу та системи розрахунків, стимулювання капіталотворення, забезпечення господарської діяльності достатнім обсягом платіжних засобів та кредитних ресурсів);

- фіскальний протекціонізм (податкове стимулювання пріоритетних секторів економіки, бюджетне стимулювання економічної активності);

- ціновий протекціонізм (зниження тарифів на продукцію природних монополій, встановлення обмежень рентабельності на основні витратоутворюючі товари);

- соціальний протекціонізм (захист і підвищення доходів та стандартів споживання населення);

- зовнішньоекономічний протекціонізм (захист внутрішнього ринку від нерівноправної конкуренції з боку імпортних товарів із застосуванням механізму митних тарифів, квот, антидемпінгових процедур, технічного регулювання тощо).

Зміст, структура та напрями зовнішньоторговельної політики визначаються такими складовими:

експорт та імпорт (товарна і регіональна структури, обсяг співвідношення, динаміка);

мито і митні податки (елементи митного тарифу - товарної класифікації тарифу, структура тарифу, методи визначення країни походження товару, види та рівень ставок митний склад та рівень митних податків);

кількісні обмеження (види, контингенти, рівень);

нетарифні методи регулювання (технічні бар'єри, адміністративні формальності, валютно-кредитне регулювання тощо);

підтримка національного експорту (фінансова-кредитна, податкова, валютно-кредитна, організаційно-технічна тощо) За об'єктом захисту протекціонізм поділяється на селективний (захисний), наступальний (агресивний) і тотальний (суцільний).

Об'єктом захисту селективного протекціонізму є окремі (вибіркові) галузі національної економіки, що потребують захисту. До них традиційно в світовій економіці належать сільське господарство (існує навіть спеціальний термін - аграрний протекціонізм), сфера послуг, молоді галузі національної економіки.

При наступальному (або агресивному) протекціонізмі захищаються не найменш розвинуті та уразливі виробництва, навпаки, ті галузі економіки, які за умов протекціоністських заходів здатні вже сьогодні або найближчим часом здійснити наступ (агресію) на відповідні світові товарні ринки.

Історично першим і тривалий час основним інструмент протекціонізму в торгівлі був митний тариф (його структура, ставки мита, метод визначення країни походження товару тощо).

Нетарифними за походженням є ще два типи в протекціонізмі неопротекціонізм і так званий прихований протекціонізм. Неопротекціонізм - це обмеження на міжнародну торгівлю, що вводять країни на доповнення до традиційних (тарифних) обмеження небажаного імпорту товарів. До неопротекціоністських, як правило, належать заходи додаткового тиску на експортера товарів/послуг у дану країну, такі як "добровільне" обмеження експорту, технічні бар'єри, адміністративні формальності, "впорядкування" торговельних угод. Про прихований протекціонізм доречно говорити тоді, коли важко відокремити заходи внутрішньої економічної політики від протекціонізму, тобто національні зарубіжні суб'єкти господарської діяльності ставляться в однакову ситуацію, але внаслідок різного рівня економічного розвитку країн, різниці в конкурентоспроможності товарів зарубіжними партнерами ці заходи сприймаються як протекціоністські. Засоби нетарифного, прихованого та неопротекціонізму ефективно використовують індустріально розвинуті країни, захищаючи внутрішні ринки від небажаного за асортиментом або обсягами імпорту товарів чи послуг з менш розвинутих країн.. За спрямованістю заходів протекціонізм можна поділити на два типи:обмежувальний (імпортний) - як система інструментів і методів прямого та непрямого обмеження імпорту;стимулюючий (експортний) - як система інструментів і методів відкритого та завуальованого стимулювання національного виробництва, особливо експортного.

Як засоби протекціонізму розглядаються також класичні важелі економічного регулювання - політика валютних курсів та облікових ставок.

СОТ вважає України лідером з протекціонізму. У 2009 році була введена надбавка у розмірі 13% на мито.але за солвами премєер-міністра , така надвабка була введена для того,щоб відновити рівновагу платіжного балансу і прирівнюється до ввізного мита в розумінні Закону "Про єдиний митний тариф". Згодом Кабмін скасував 13%-ве мито на всі імпортні товари, крім автомобілів і холодильників.

Український ринок альтернативної енергетики надзвичайно привабливий для іноземних інвесторів. Завдяки «зеленому тарифу» тут можна заробляти більше, ніж в деяких країнах ЄС. Втім, заважають вибірковість та протекціонізм олова Представництва ЄБРР в Україні Андре Куусвек вважає, що в Україні нерівні умови доступу до зеленого тарифу. Адже згідно із законодавчими змінами, які набудуть чинності з початку 2012 року, доступ на ринок відновлюваної енергії України буде обмежено низкою бар’єрів. Зокрема компанії, яка планують займатися відновлювальною енергетикою в Україні, матимуть закуповувати 30 відсотків генеруючих установок та їхніх комплектуючих в українських виробників. З часом цей відсоток збільшуватиметься. Куусвек переконаний, що іноземні інвестори повинні мати рівні умови доступу на ринок та підключення до мереж. В цьому контексті необхідно скасувати так зване правило «місцевої складової», яке є дискримінаційним. Протекціонізм у сфері відновлюваної енергетики експерти, які виступили на конференції, називають недоречним. Адже головним для розвитку екологічних технологій у цій сфері є ноу-хау, яке значною мірою приходить в Україну саме завдяки іноземним інвестиціям.