Основні проблеми міжнародних відносин після Першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання).
1. Надзвичайно гострі й тривалі суперечки викликала 5 проблема територіального розчленування Німеччини. З територіальних питань було вирішено:
а) Ельзас-Лотарингія поверталася Франції з дати підписання перемир’я 11 листопада 1918 р.;
б) Саарська область передавалася під контроль Ліги Націй в особі комісії з п’яти членів на чолі з французом строком на 15 років. Франція діставала у свою власність шахти (як компенсацію за руйнування шахт півночі під час відступу німецьких військ). Через 15 років мав відбутися плебісцит місцевого населення;
в) лівий берег Рейну й 50 км на правому березі оголошувалися демілітаризованою зоною, де не буде укріплень і збройних сил;
г) Бельгія анексувала дві невеликі німецькі округи — Ейпен і Мальмеді;
д) Північний Шлезвіг після плебісциту в березні 1920 р. відійшов до Данії;
е) Польща одержала Данцігський «коридор» (район Познані й частина Західної Пруссії), який давав їй вихід до моря. Данціг оголошено вільним містом під контролем Ліги Націй в особі верховного комісара. Відтак Східна Пруссія була відрізана від решти Німеччини, залишаючи-ся її територією;
є) Польща одержала в жовтні 1921 р. за рішенням Ліги Націй ще південну частину Верхньої Сілезії (1/3 цього промислового району);
ж) Сілезький район Цешина, який до 1918 р. входив до складу Австро-Угорщини, з 1920 р. був поділений між Польщею й Чехословаччиною;
з) Мемельська область (130 тис. населення) спочатку була відтята від Німеччини без плебісциту й тимчасово управлялася міжнародною адміністрацією, а з 1923 р. перейшла до Литви.
В цілому Німеччина втратила 1/7 своєї території та 1/10 населення. (+ мирні договори з союзниками Німеччини).
2. Проблеми колоній були вирішені шляхом установлення так званої мандатної системи (до речі, деякі делегати навіть не зрозуміли, що означає «мандат»). Ліга Націй як «спадкоємниця» Німецької та Османської імперій надавала «мандати» країнам-наступницям — так званим «мандатаріям».
Згідно з Версальським договором Німеччина віддавала свої «права та інтереси» в Шаньдуні (Китай) Японії. У зв’язку з цим Китай відмовився підписати Версальський договір. Громадськість США теж засудила це рішення Вільсона. Тільки в 1922 р. після Вашингтонської конференції Японія й Китай уклали угоду, за якою в 6-місячний термін Шаньдун був повернутий Китаю.
3. Проблеми репарацій: Франція вимагала від Німеччини сплатити всі збитки — до 800 млрд. марок, що означало б цілковите розорення Німеччини. Ллойд-Джордж запропонував зменшити їх до 100 млрд. марок. Конференція так і не встановила ні остаточного розміру, ні терміну виплати репарацій. Домовилися, що Німеччина спочатку сплатить 20 млрд золотих марок до 1 травня 1921 р. (2/5 цієї суми мала одержати першочергово Бельгія). Значна частина повинна була сплачуватися натурою (понад 2,7 млн. т суднового тоннажу, поставки вугілля тощо). Верховна Рада союзників на конференції в Спа в липні 1920 р. за участю Німеччини лише розподілила репарації по країнах: Франції — 52%, Англії — 22, Італії — 10, Бельгії — 8, Греції, Румунії й Югославії — 6,5, Японії — 0,75, Португалії — 0,75%. Проблема репарацій ще багато років остаточно не вирішувалася.
4. Польське питання. Франція наполягала на відновленні кордонів Польщі 1772 р., прагнучи зробити її сильною як свого союзника. Бальфур (Англія) осаджував французів: «Але ж тепер 1919 рік!» США підтримували Англію. Як уже згадувалося, Польща одержала частину німецьких територій. Польські війська окупували Східну Галичину (Західна Україна), в 1920 р. здійснили збройну інтервенцію проти України. Але поки що її східні кордони не були визначені.
5. Претензії Італії були більшими, ніж її внесок у війну. Вона вимагала Далмацію, Істрію, порт Фіуме, протекторат над Албанією тощо. Італійський прем’єр Орландо, нічого не здобувши, на знак протесту у квітні покинув конференцію. Коли він у травні повернувся, союзники вже розподілили основні території. Італії відмовили навіть на Близькому Сході й віддали лише Південний Тіроль.
6. Претензії Японії були більше враховані, бо її делегація, користуючись моментом, теж загрожувала покинути конференцію. Від’їзд двох делегацій був дуже небажаним, тому Японія одержала все жадане, крім, як уже згадувалося, Шаньдуну.
7. Радянська проблема не потрапила до офіційного порядку денного, але сама конференція, її основні органи весь час поверталися до цього питання. Росія — населення 1/6 частини Землі — зробила найбільший внесок у війну проти Четверного союзу, втратила більше солдатів, ніж її союзники, разом узяті. Створення радянської держави й ряду національних держав на території Росії висунули перед союзниками болюче питання щодо ставлення до Сходу. Паризька конференція перетворилася по суті на організатора антирадянської інтервенції: вона санкціонувала економічну блокаду радянської держави, схвалила захоплення Бессарабії румунськими військами, підтримала перебування німецьких військ у Прибалтиці, визнала уряд Колчака, великі держави організували широку воєнну допомогу антирадянським арміям і самі посилили збройну інтервенцію в Росії. Паризька конференція стала своєрідним штабом антирадянської інтервенції.
- Міжнародні відносини як окрема історична дисципліна.
- Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.
- Розвиток і діяльність міжнародних організацій.
- Версальська система міжнародних відносин.
- Балканські війни 1912-1913рр. Роль дипломатії великих держав в їх розв’язанні.
- Характер та цілі Першої світової війни.
- Геополітичні наслідки Першої світової війни.
- Причини першої світової війни.
- Створення Ліги Націй та її діяльність.
- Завершення Першої світової війни та її наслідки.
- Основні проблеми міжнародних відносин після Першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання).
- Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз.
- Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції.
- Мандатна система.
- Російське питання на Паризькій мирній конференції.
- Вашингтонська конференція та її рішення.
- Генуезька конференція.
- Рапальський договір.
- Становлення і розвиток міжнародних відносин України часів Центральної Ради (1917-1920). Дипломатія України доби Гетьманату.
- Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса).
- Конференція в Локарно.
- Підготовка та підписання пакту Бріана-Келога.
- Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр.
- Проект «Східного пакту».
- Укладення договорів про взаємодопомогу між срсср і Францією, срср і Чехословаччиною.
- Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй).
- Політика невтручання у іспанські справи. Криза Ліги Націй.
- Становлення блоку агресорів.
- Криза Вашингтонської системи (агресія Японії).
- Виникнення вогнища війни на Далекому Сході (1931 -1933рр.).
- Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи.
- Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- Мюнхенська угода.
- 35. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- 37. Початок Другої світової війни.
- 38. Політичний зміст Другої світової війни.
- 39. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- 40. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша.
- 41. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції.
- 42. Атлантична хартія.
- 43. Вступ сша у Другу світову війну.
- 44. Московська конференція мзс 1943 року.
- 45. Тегеранська конференція.
- 46. Ялтинська конференція. Її основні рішення.
- 47. Потсдамська конференція.
- 48. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- 49. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- 50. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- 51. Діяльність оон в умовах "холодної війни".
- 52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- 53. Сучасна міжнародна система (полі- та монополяриість в світі).
- 54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- 55. Створення Ліги арабських держав.
- 56. Особливості повоєнного врегулювання в Європі.
- 57. Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 1970-ті роки. Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння.
- 58. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі.
- 59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією.
- 60. Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
- 61. Ідеологічні чинники «холодної війни».
- 62. «Доктрина Трумена».
- 63. «План Маршала».
- 64. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору.
- 65. Створення овд.
- 66. Створення анзюс.
- 67. Багдадський пакт (сенто).
- 68. Утворення сеато.
- 69. Утворення двох німецьких держав.
- 70. Паризька угода 1954 року.
- 71. Карибська криза.
- 72. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн.
- 73. Доктрина Хальштейна.
- 74. Заключний етап нбсе у Хельсінкі.
- 75. «Нова східна політика» фрн.
- 76. Радянсько-югославський конфлікт.
- 77. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- 78. Втручання краї овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- 79. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр.
- 80. Війна в Кореї та її наслідки.
- 81. Тайванська криза 1958 року.
- 82. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки.
- 83. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- 84. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- 85. Крах мандатної системи на Близькому Сході.
- 86. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізра'їльська війна 1948 рр.
- 87. Суецька криза 1956 року.
- 88. Шестиденна війна та її наслідки.
- 89. Кемп-девідський процес та його наслідки.
- 90. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході.
- 91. Ірано-Іракська війна.
- 92. Проблема безпеки Перської затоки в мв.
- 93. Об'єднання Німеччини.
- 94. Близький та Середній Схід у системі міжнародних відносин (1945-1970-ті рр.).
- 95. Утворення нато. Основний зміст Північноатлантичного договору.
- 96. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (1950-1980рр.).
- 97. Українська рср на міжнародній арені (1944-1979 роки).
- 98. Трансформація країн нато наприкінці 1980- і990х рр.
- 99. Розширення нато на схід.
- 100.Західноєвропейська інтеграція.
- 101 Еволюція єс в 1960-1970 рр.
- 102.Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років.
- 103.Міжнародні наслідки розпаду срср і виникнення нових незалежних держав. Нові параметри міжнародної та європейської безпеки у постконфронтаційний період.
- 104.Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- 105. Проблеми контролю над озброєнням та процес роззброєння у 1990-ті роки.
- 106.Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- 107.Амстердамський договір.