64. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору.
Перед загрозою нового протистояння життєво важливими для Західної Європи стали гарантії безпеки. Логіка конфронтації підказувала, що шукати їх слід не в загальноєвропейській системі, а в межах західного табору. Така система мала забезпечити недоторканність держав Західної Європи насамперед за рахунок зміцнення військового потенціалу. Центром військової інтеграції Західної Європи стала Великобританія. Роз’єднана Німеччина та слабка Франція не сприймалися в Лондоні як гарантія проти поширення комунізму, тому для досягнення цієї мети необхідна була консолідація зусиль усіх держав Західної Європи та узгодження їхніх дій зі США. Великобританія відводила для себе роль сполучної ланки між США і Європою.
Першим кроком до консолідації стало підписання 4 березня 1947 р. у Дюнкерку англо-французького Договору про союз та взаємну допомогу строком на 50 років. Його основною метою декларувалося «запобігання новій агресії з боку Німеччини».
Великобританія закликала до розширення коаліції. 22 січня 1948 р. англійський міністр закордонних справ Е. Бевін у своєму виступі перед палатою громад запропонував створити Західний союз європейських держав. Ця ініціатива дістала підтримку США. В березні 1948 р. в Брюсселі розпочалася конференція представників Великобританії, Франції, Бельгії, Голландії та Люксембургу. 17 березня 1948 р. вони підписали Договір про економічне, соціальне й культурне співробітництво та колективну самооборону.
- Цей договір дістав назву «Брюссельський пакт».
Строк його дії також становив 50 років, а метою знову декларувалася протидія «відновленню агресивної політики Німеччини». До речі, основним питанням порядку денного конференції була проблема утворення західнонімецької держави та майбутньої її інтеграції до європейських військових угруповань. Укладення «Брюссельського пакту» певною мірою вгамувало побоювання Франції та країн Бенілюксу щодо німецького реваншизму.
Згідно з договором формувалися консультативна рада міністрів закордонних справ, військовий комітет міністрів оборони та військовий штаб. На початку жовтня 1948 р. була створена військова організація Західного союзу. Реалізуючи свої плани розбудови системи безпеки в Європі, Великобританія у квітні 1948 р. провела таємні переговори зі Сполученими Штатами та Канадою щодо створення трьома державами Північноатлантичного союзу. За задумом Лондона, цей союз мав доповнити Західний у загальній системі безпеки та надати Англії «ядерні гарантії» безпеки. Сполучені Штати підтримали дії європейських союзників щодо військової інтеграції й були готові приєднатися до цього процесу.
- 11 червня 1948 р. сенат США ухвалив резолюцію № 239 — «резолюцію Ванденберга».
Ця резолюція означала офіційну відмову Вашингтона від практики неприєднання до військово-політичних об’єднань за межами Західної півкулі в мирний час. Прийняття «резолюції Ванденберга» дало США змогу безпосередньо очолити процес створення військово-політичних блоків у всьому світі, і насамперед у Європі, б липня 1948 р. розпочалися ініційовані США таємні переговори між Сполученими Штатами, Канадою та членами Західного союзу. Темою переговорів стала «оборона Атлантичного регіону». Вже наприкінці 1948 р. одночасно з роботою над текстом майбутнього договору США провадили консультації ще з сьома країнами Західної Європи: Італією, Данією, Ісландією, Норвегією, Португалією, Ірландією та Швецією. Лише останні дві відхилили пропозицію північноамериканського партнера. Всі інші дали принципову згоду приєднатися до майбутнього блоку.
- 4 квітня 1949 р. Північноатлантичний пакт підписали у Вашингтоні представники Бельгії, Великобританії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, США та Франції.
З серпня того ж року договір набрав чинності. З метою підтримки атлантичної інтеграції в жовтні 1949 р. сенат США затвердив закон «Про взаємну військову допомогу». Вже в січні 1950 р. згідно з цим законом США уклали вісім двосторонніх угод із західноєвропейськими членами НАТО про фінансову допомогу у військовій сфері. В 1951 р., керуючись законом, конгрес затвердив суму асигнувань — 9,5 млрд доларів — для кредитування закупок військової техніки та обладнання членами НАТО.
- Наступним кроком у посиленні співпраці в межах НАТО стало підписання членами альянсу 19 липня 1951р. конвенції «Про статус збройних сил країн—учасниць НАТО».
Згідно з її положеннями США одержували право утримувати в Європі військові бази, збройні сили альянсу могли розташовуватися на території інших країн—членів НАТО, в обох випадках іноземні збройні сили фактично користувалися правом екстериторіальності. Але йшлося не лише про формальне об’єднання держав Західної Європи, а й про перетворення нових атлантичних зв’язків на справжню запоруку недоторканності, тобто формування ефективного військового утворення. А досягти цього було неможливо без участі Західної Німеччини. Проте перспектива ремілітаризації ФРН викликала занепокоєння не лише на Сході, але й на Заході континенту.
- Міжнародні відносини як окрема історична дисципліна.
- Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.
- Розвиток і діяльність міжнародних організацій.
- Версальська система міжнародних відносин.
- Балканські війни 1912-1913рр. Роль дипломатії великих держав в їх розв’язанні.
- Характер та цілі Першої світової війни.
- Геополітичні наслідки Першої світової війни.
- Причини першої світової війни.
- Створення Ліги Націй та її діяльність.
- Завершення Першої світової війни та її наслідки.
- Основні проблеми міжнародних відносин після Першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання).
- Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз.
- Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції.
- Мандатна система.
- Російське питання на Паризькій мирній конференції.
- Вашингтонська конференція та її рішення.
- Генуезька конференція.
- Рапальський договір.
- Становлення і розвиток міжнародних відносин України часів Центральної Ради (1917-1920). Дипломатія України доби Гетьманату.
- Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса).
- Конференція в Локарно.
- Підготовка та підписання пакту Бріана-Келога.
- Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр.
- Проект «Східного пакту».
- Укладення договорів про взаємодопомогу між срсср і Францією, срср і Чехословаччиною.
- Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй).
- Політика невтручання у іспанські справи. Криза Ліги Націй.
- Становлення блоку агресорів.
- Криза Вашингтонської системи (агресія Японії).
- Виникнення вогнища війни на Далекому Сході (1931 -1933рр.).
- Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи.
- Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- Мюнхенська угода.
- 35. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- 37. Початок Другої світової війни.
- 38. Політичний зміст Другої світової війни.
- 39. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- 40. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша.
- 41. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції.
- 42. Атлантична хартія.
- 43. Вступ сша у Другу світову війну.
- 44. Московська конференція мзс 1943 року.
- 45. Тегеранська конференція.
- 46. Ялтинська конференція. Її основні рішення.
- 47. Потсдамська конференція.
- 48. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- 49. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- 50. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- 51. Діяльність оон в умовах "холодної війни".
- 52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- 53. Сучасна міжнародна система (полі- та монополяриість в світі).
- 54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- 55. Створення Ліги арабських держав.
- 56. Особливості повоєнного врегулювання в Європі.
- 57. Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 1970-ті роки. Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння.
- 58. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі.
- 59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією.
- 60. Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
- 61. Ідеологічні чинники «холодної війни».
- 62. «Доктрина Трумена».
- 63. «План Маршала».
- 64. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору.
- 65. Створення овд.
- 66. Створення анзюс.
- 67. Багдадський пакт (сенто).
- 68. Утворення сеато.
- 69. Утворення двох німецьких держав.
- 70. Паризька угода 1954 року.
- 71. Карибська криза.
- 72. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн.
- 73. Доктрина Хальштейна.
- 74. Заключний етап нбсе у Хельсінкі.
- 75. «Нова східна політика» фрн.
- 76. Радянсько-югославський конфлікт.
- 77. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- 78. Втручання краї овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- 79. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр.
- 80. Війна в Кореї та її наслідки.
- 81. Тайванська криза 1958 року.
- 82. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки.
- 83. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- 84. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- 85. Крах мандатної системи на Близькому Сході.
- 86. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізра'їльська війна 1948 рр.
- 87. Суецька криза 1956 року.
- 88. Шестиденна війна та її наслідки.
- 89. Кемп-девідський процес та його наслідки.
- 90. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході.
- 91. Ірано-Іракська війна.
- 92. Проблема безпеки Перської затоки в мв.
- 93. Об'єднання Німеччини.
- 94. Близький та Середній Схід у системі міжнародних відносин (1945-1970-ті рр.).
- 95. Утворення нато. Основний зміст Північноатлантичного договору.
- 96. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (1950-1980рр.).
- 97. Українська рср на міжнародній арені (1944-1979 роки).
- 98. Трансформація країн нато наприкінці 1980- і990х рр.
- 99. Розширення нато на схід.
- 100.Західноєвропейська інтеграція.
- 101 Еволюція єс в 1960-1970 рр.
- 102.Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років.
- 103.Міжнародні наслідки розпаду срср і виникнення нових незалежних держав. Нові параметри міжнародної та європейської безпеки у постконфронтаційний період.
- 104.Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- 105. Проблеми контролю над озброєнням та процес роззброєння у 1990-ті роки.
- 106.Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- 107.Амстердамський договір.