1.3. Державне регулювання цін на аграрну продукцію

У зв'язку з тим, що в довгостроковому періоді ринкові ціни на продукцію фермерів, як правило, відстають від цін на товари, які вони купують, уряду для досягнення паритету чи, принаймні, наближення до нього, необхідно встановлювати на фермерські продукти ціни, що вищі від врівноважених.

Державні мінімальні ціни для стабілізації та підвищення доходів ферме­рів називаються підтримуваними цінами на фермерську продукцію.

Підтримка цін має певні економічні ефекти та суспільні дефекти. На рис.8 відображена дієва підтримка цін, яка призводить до утворення надлишків сільськогосподарської продукції.

Рис. 8. Утворення сільськогосподарських надлишків внаслідок дієвої підтримки цін

Припустимо, що Р_s є підтримуваною ціною по зрівнянню з рівноважною P_e.

За цією умовою від підтримки цін виграють лише фермери: їх доходи зростуть із ринкового рівня о Р_е b Q_е до підтримуваного о Р_s а Q_s.

В інших випадках постійне утворення надлишків за рахунок підтримува­них цін має наступні негативні наслідки:

1. За підтримуваними цінами приватні споживачі, згідно рис. 8, бажають купити тільки о Q обсягу продукції, в той час коли фермери пропонують обсяг о Q_S. Надлишок продукції Q Q_s повинен купити уряд заради збереження дієвості підтриманих цін. Але надлишкове виробництво є ознакою неефективно­го розподілу ресурсів у сільське господарство.

2. Збитки споживачів, які полягають у тому, що вони мусять платити за сільськогосподарську продукцію більше (Р_s, а не Р_е), а споживати її менше (Q, а не Q_е).

3. Втрати суспільства у двох важливих відносинах.

По-перше, для фінансування урядових закупок надлишків платники по­датків змушені платити додаткові податки, які дорівнюють надлишковому обсягу продукції Q Q_s, помноженому на її ціну Р_s. Витрати на її зберігання та­кож збільшують податковий тягар.

По-друге, підтримувані ціни, заохочуючи неефективний (зайвий) розпо­діл ресурсів у сільському господарстві, сприяють суспільній економічній неефек­тивності. Адже підтримувальна ціна (P_s) вимагає передачі більшої кількості ресурсів в аграрний сектор, ніж вільний ринок (Р_е). У зв'язку з тим, що сільсь­ке господарство вписується в модель чистої конкуренції, крива ринкового по­питу є сукупністю кривих граничних витрат усіх фермерів. Через це ефектив­ний розподіл ресурсів відбувається там, де ринкова ціна Р_е дорівнює гранич­ним витратам у точці b, а обсяг його виробництва відображає Q_е.

Навпаки, обсяг виробництва Q_s, який відповідає підтримуваній ціні Р_s, означає неефективний розподіл ресурсів для всіх одиниць випуску в діапазоні Q_e Q_s, граничні витрати перевищують ціни, які споживачі бажають заплатити за ці одиниці. Таким чином, існує "втрата ефективності" для суспільства.

4. Міжнародні витрати, які пов'язані з тим, що підтримувані ціни, що перевищують рівноважні, роблять національний ринок привабливим для іно­земних виробників. Це збільшує пропозицію на ринку і посилює проблему надлишків. Доводиться встановлювати імпортні бар'єри у вигляді тарифів або квот, що обмежує виробництво більш ефективних іноземних виробників, од­ночасно заохочуючи менш ефективне власне. В результаті світові сільського­сподарські ресурси використовуються неефективно. Крім того, через надлишкові продукти, які поступають на світовий ринок із розвинутих аграрних країн, падають ціни, що наносить шкоду менш розвинутим країнам у зв'язку з скороченням експортних надходжень.