1.5. Основні положення теорії ризику

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД. З ним часто пов'язують уявлення про можливі чи загрожуючи події. Тому існує різне розуміння терміна "ризик" і в нього іноді вкладають зміст, який дуже відрізняється один від одного. Однак загальним у всіх цих уявленнях є те, що ризик містить якусь невпевненість – відбудеться ця небажана подія і виникне цей неблагополучний стан, чи ні. Основні поняття ризику за формулюванням сучасних фахівців такі:

1. Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні, небезпеки, які пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

2. Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

3. Ризик – частота реалізації небезпеки.

Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії і практики БЖД є останнє.

Багатомірність поняття ризику сприяло появленню великої кількості його класифікацій, а саме:

- за видами ризиків: виправданий (мотивований) або невиправданий (немотивований);

- за джерелами ризику: техногенний, природний;

- за видами джерел ризику: внутрішній ризик (пов'язаний з функціонуванням підприємства); зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить функціонування підприємства); людський чинник (ризик пов’язаний з помилками людини);

- за характером нанесеного збитку: економічний, екологічний, соціальний;

- за розміром збитку: припустимий , граничний (критичний ), катастрофічний;

- за рівнем небезпеки: безумовно прийнятий, прийнятий , неприйнятий;

- за часом впливу: короткостроковий , середньостроковий, довгостроковий;

- за кількістю осіб, які зазнали шкоди: індивідуальний, колективний;

- за частотою впливу: разовий, періодичний, постійний;

- за рівнем впливу: локальний, глобальний;

- за сприйняттям людьми: добровільний, примусовий;

- за іншими факторами.

Найбільший інтерес в межах безпеки життєдіяльності становлять чинники техногенні і природні. Техногенний екологічний ризик виникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водосховищ та іншого. Отже, причинами аварій є інтенсивність технологічних процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідходність технологій, слабке обладнання очисними, утилізаційними пристроями. Природний екологічний ризик пов'язаний з імовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.

В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність чи відсутність порушень та інше), рельєфу (наприклад, посилення ризику забруднення в котловинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних природних об'єктів. Для подальшого урозуміння значення поняття ризику сформулюємо постулат – "Діяльність і бездіяльність небезпечні. Досягнення нульового ризику – утопія". Утопія полягає у тому, що підвищення рівня захисту від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Вимоги досягнення нульового ризику можуть повернутися до людей соціальною трагедією за сценаріями погіршення матеріального стану. Тому сучасна всесвітня спільнота людей вимушена була прийняти концепцію "прийнятного ризику", яка сполучає в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти та є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням. Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1. 1 - Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини у промислово-розвинутих країнах (R – кількість смертельних випадків, люд^-1·рік^-1)

На рис.1.1 наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допустимого ризику). При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено рахувати в межах 10^-7…10^-6 (смертельних випадків люд^-1·рік^-1), а величина 10^-6 є максимально прийнятим індивідуальним ризиком. Реальний рівень ризиків у промислово-розвинутих країнах наведено у табл.1.1.

Методи визначення ризику також неоднозначні, як і його поняття, і поділяються на:

а)Інженерний – спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек та ймовірний аналіз.

б) Модельний – базується на моделювання впливу небезпек на людину і на групи людей.

в) Експертний – ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами.

г) Соціологічний – базується на опитуванні населення.

д) Статистичний – базується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого.

За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:

,

де R – ризик за певний період часу; п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті.