logo
культурология лекции

10. Вплив християнства на подальший розвиток культури

В цілому в епоху Імперії римське суспільство продовжує розвиватися. Однак в духовному плані уже в І ст.. н.е. з’явилися симптоми кризи. Справа в тому, що «римська ідея» як влада над усім світом була реалізована. Досягнувши її, Рим себе начебто вичерпав, втратив джерело внутрішнього саморозвитку. А без великої мети суспільство приречене на загибель.

Починаючи з І ст. Н.е. Рим все більше представляється історичною формою суспільства споживача. Відомий лозунг «хліба та видовищ» був образом життя не тільки «плебса», а й еліти суспільства. Еліта, що сповідувала гедонізм перетворювалася на культ грубих насолод і розваг. Імператори Калі гула, Нерон стали символом жорстокості, морального занепаду.

Саме духовна пустота стали головною причиною кризи римського суспільства та його загибелі.

Не випадково в І ст.. н.е. в Римській імперії виникло християнство як протидія духовному розпаду. Християнство протиставило силі, міці, бажанням насолоди й задоволення високі духовно-моральні цінності. Не дивлячись на переслідування з боку влади християн стає дедалі більше, і в ІV ст.. н.е. набуває офіційного визнання, хоча релігія не змогла врятувати Римську імперію від занепаду.

Отже, антична спадщина стала одним з компонентів формування сучасної європейської цивілізації.

По-перше – це фундаментальні політичні ідеї демократії, свободи, республіканізму. Значення римського права та юриспруденції.

По-друге – це античні традиції раціонального мислення й філософствування, які вперше запропонували принципово інші (не релігійно-міфологічні) способи пізнання та інтерпретації світу.

По-третє – це культурні цінності античності (література, мистецтво), які стали не тільки еталонами, а й основою розвитку багатьох жанрів, стилів тощо.

Й останнє – антична культура дала європейській таке важливе поняття як «класика». Воно виникло на основі античного культурного досвіду та позначає зразок чи норму. Оскільки гармонія та краса виражалася у греків через завершену естетичну форму, краса стала невід’ємною частиною класики