logo
культурология лекции

6. Писемність і літературна традиція

Писемність у східних слов'ян з'явилася приблизно ще в першій половині IХ ст.

Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі.

На початок ХI ст. на Русі використовувалися дві системи письма - кирилиця, що базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця - розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна.

Давньоруська література мала певну перевагу перед католицьким Заходом і мусульманським Сходом: вона розвивалася рідною мовою.

До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав’янської (Руська правда”), літописи, пам’ятники світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”) і близької до просторіччя давньоруської.

“Слово о полку Ігоревім»

УНТ (Билинний епос)

З утвердженням християнства велику роль починає відігравати перекладна література.

Одним з перших був переклад Євангеліє, виконаний у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Осторомира - Остромирове Євангеліє.

Давньоруські книжники підходили до перекладу творчо: церковну літературу відтворювали з всією можливою точністю, а світські твори часто переробляли, внаслідок чого виходив, мабуть, чи не оригінальний твір. Так були оброблені “Історія Іудейської війни” Іосифа Флавія, “Повість про Акира Премудрого”, “Хроніка” Іоанна Малали, яка жваво передавала біблійні перекази, легендарні історії Вавілону, Єгипту, Греції, Риму і Візантії.

Літописи. Перший самостійний жанр давньоруської літератури. Початок його відносять ще на кінець Х ст.

“Повість временних літ” є літописним зведенням (чернець Нестор, початок ХII ст.)

Останніми з літописних руських зводів, що дійшли до нас, є Київський (1200 р.) і Галицько-Волинський (кінець XIII ст.).

Філософсько-богословська публіцистика. “Слово про закон і благодать” (перший зразок, чернець Іларіон)

Повчання. "Ізборник", присвячений проблемі, "яко подобає людині бути" (князь Святослав Ярославич). “Повчання", адресоване дітям (князь Володимир Мономах).

Житійна (агіографічна) література. Важливе місце зайняли житія святих - біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою.

Пізніше на Русі стали складатися і житія ченців-подвижників. Таким є написане самим Нестором-літописцем “Житіє Феодосія Печерського”. Особливу популярність отримали патерики - збірники житі їв (“Києво-Печерський патерик” - збірник розповідей про ченців Києво-Печерської лаври).