3. Методологічні підходи до вивчення поняття „культура”

Перші спроби з’ясування поняття „культура”(к-ра) розпочалися в період античності. Пайдейя – навчання, освіта, виховання згідно з мораллю і традиціями суспільства.

Середньовіччя: ідея креаціонізму, згідно з якою все суще створено силою божого слова з нічого. К-ра поки що не є предметом життєдіяльності людини. Творець к-ри – Бог.

Відродження: початок відсутнього раніше розділення людського й природного як різних субстанцій. Під к-рою все частіше розуміють діяльність.

Новий час: розум – найвища форма; раціоналістична трактова культури як процесу й результату культуротворчості.

Просвітництво (18ст): залучення людини до культури зводиться передусім до її виховання в широкому смислі, де вирішуючи роль відіграє просвітництво. За к-рою закріплюється зміст чогось „набутого” (Самюель Пуфендорф, Ж.А.Кондорсе).

Освальд Шпенглер: виокремив та описав 8 унікальних культур (єгипетську, індійську, вавілонську, китайську...), говорив про „взаємонепроникненість” культур, не погоджувався з єдністю людства як суб’єкта культуротворчості.

поч..ХХст.: цивілізаційна школа (культура й цивілізація) –Альфред Вебер; протилежність культури й цивілізації – М.Я.Данилевський, О.Шпенглер, А.Дж.Тойнбі