21. Сутність і форми протекціонізму в торгівельно-економічних відносинах.

Державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

Прихильники протекціонізму стверджують, що без державного захисту від іноземної конкуренції розвиток націо­нальної промисловості неможливий. Посилення економічної могут­ності країни і необхідний для цього перехід від аграрного методу ведення господарства до створення власної національної індустрії можуть бути досягнуті лише при встановленні для національних підприємців привілейованих, найбільш сприятливих умов).

Безмитна торгівля з її гострою конкурентною боротьбою в умовах світового господарства, відповідно до цього погляду, зовсім унеможливлює створення власної національної промисловості. Кож­на спроба економічно відсталих країн ліквідувати це відставання наштовхується на протидію пануючих на ринках іноземних виробни­ків. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислове розвинуті країни, позбавляють господарське слабкі держави шансу на успіх в їхніх зусиллях вийти із «зачарова­ного кола бідності».

Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і палко захищаючи переваги безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили, тим не менше досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з практикою широкого використання захисних тарифів та інших видів обмежень. Існування цього протекціоністського частоколу пояснюється необхідністю проведення певних заходів у відповідь на захисну політику інших держав.

У різні періоди історії зовнішньоторгівельна практика схилялася то в одну, то в іншу сторону, ніколи, правда, не приймаючи жодну з екстремальних форм. У 50-60-ті роки для міжнародної економіки був характерний відхід від протекціонізму у бік більшої лібералізації і свободи зовнішньої торгівлі. З початку 70-х років виявилася зворотна тенденція країни стали відгороджуватися один від одного все більш витонченими тарифними і особливо нетарифними бар'єрами, захищаючи свій Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити декілька форм протекціонізму:

• селективный протекціонізм направлений проти окремих країн або окремих товарів;

• галузевий протекціонізм захищає певні галузі, передусім сільське господарство, в рамках аграрного протекціонізму;

• колективний протекціонізм проводиться об'єднаннями країн відносно країн, в них що не входять;

• прихований протекціонізм здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

внутрішній ринок від іноземної конкуренції.

Правда, при цьому сучасний протекціонізм концентрується у відносно вузьких областях. У відносинах розвинених країн між собою це області сільського господарства, текстиля, одягу і стали. У торгівлі розвинених країн з тими, що розвиваються це експорт промислових товарів країнами, що розвиваються. У торгівлі країн, що розвиваються між собою це товари традиційного експорту.

22. Митний тариф, його функції та види Митний тариф - являє собою інструмент митної політики, який використовується для реалізації поставлених цілей торговельної політики, та представляє зведення ставок мита товарів, які підлягають обкладанню. Митний тариф України — систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України Виділяють такі функції митного тарифу: 1.Митний тариф, як податок на товари, котрі ввозяться та вивозяться, виконує фіскальну функцію. Митні доходи - являються однією із статей доходної частини бюджету держави. 2. Митний тариф, як інструмент торговельної політики, а також державного регулювання виконує захисну, протекціоністську функцію. 3.За допомогою митних тарифів держава надає національну підтримку товаровиробникам та відповідним галузям виробництва. 4.Митний тариф встановлений в умовах, коли існує різниця між національними та світовими цінами, він створює ширші можливості для імпорту товарів а до того ж, виконує стимулюючу функцію . 5.Митний тариф може виконувати стабілізуючу функцію, в свою чергу вирівнюючи умови конкуренції для вітчизняних та іноземних виробників при цьому не створюючи переваг ні для одної з сторін. 6.Митний тариф являється предметом переговорів для отримання торговельних преференцій, пільгових кредитів та ін. Роль мита у економічному контексті полягає в створенні вартісного бар’єра, завдяки якому підвищується ціна на товари, незалежно від застосованого раніше експортного, імпортного, чи транзитного мита, а також стимулюється державний розвиток окремих галузей економіки чи підприємств та надходження коштів до державного бюджету країни.

Види митного тарифу: виділяють експортний і імпортний тариф, в залежності від того, що він регулює - вивезення або ввезення товару, а також простий і складний, в залежності від способу розвитку тарифу.Імпортний тариф представляє собою зведення ставок митних стягнень, що застосовуються при ввезенні товарів на митну територію держави.Експортний тариф його метою є: підтримання внутрішньодержавних цін і цін на світовому ринку. Простий тариф має на увазі, що незалежно від країни походження, до всіх товарів які імпортуються, застосовується єдині ставки мита. Складний тариф він передбачає встановлення двох або навіть більше ставок мита по кожной номерклатурі в залежності від країни походження товару. Митний тариф складається із двох основних елементів - товарної номерклатури і ставок митних стягнень. Систематизація ставок митних стягнень в тарифі здійснюється у відповідності з диференційованим списком товарів - товарною номерклатурою. Характерними рисами любої товарної номерклатури є системність опису товарів і присвоєння коду кожній товарній позиції. Вплив тарифу:тарифи сповільнюють економічне зростання; одностороннє введення тарифів нерідко призводить до торгівельних воєн

23. Класифікація нетарифних методів регулювання у міжнародній торгівлі

До нетарифних методів відносяться кількісні обмеження: пряме обмеження імпорту,експорту; ліцензії та квоти, «добровільне обмеження експорту», встановлення мінімальних експортних цін, імпортні депозити, імпортні податки, валютні обмеження, компенсаційні податки,антидемпінгові податки, адміністративні формальності, технічні бар*єри ; стимулювання експорту: експортна асубсидія, експортні кредитні субсидії, державне кредитування експорту та страхування експортних кредитів, податкові пільги, організаційно-інформаційне сприяння, частка національної участі, стимулювання національного виробництва.

Кількісні обмеження включають в себе квотування і ліцензування.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати (експортувати) на територію країни протягом певного терміну. Квоти бувають індивідуальними, що обмежують ввезення (вивіз) в одну конкретну країну; груповими, що встановлюють об'єм ввезення (вивозу) в певну групу країн, а також глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, на які це обмеження розповсюджується.

Ліцензії - це дозволи на імпорт (експорт) товарів протягом якогось часу, що видаються компетентними органами. Ліцензії бувають генеральними, які представляють собою дозвіл на імпортні (експортні) операції з визначеними товарами протягом всього терміну дії режиму ліцензування. Крім того, бувають ліцензії індивідуальні, що дозволяють одному суб'єкту підприємницької діяльності здійснення однієї імпортної (експортної) операції по товару, що ліцензується.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців відносно вибору ринку і об'єму торгівлі.

Крім кількісних, до нетарифних методів зовнішньоторгівельного регулювання відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необхідної документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркіровки, та ін. До нетарифних методів відносяться також різні податоки на імпорт і експорт зверх мита, валютні обмеження, пов'язані з отриманням дозволу на використання валюти для імпортної закупівлі, різними зборами.

Держава може вживати заходів також по припиненню несумлінної конкуренції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема у разах демпінгу, тобто продажу товарів по цінах нижче контрактних на міжнародний товарних ринках. У разі встановлення факту демпінгу може бути застосована антидемпінгове мито.

Крім антидемпінгового мита можуть застосовуватися також і компенсаційне мито, яке стягується у разі встановлення того факту, що експортер при виробництві товару користувався державними субсидіями, що дозволило йому занизити ціну на товар.

Держава регулює ЗЕД також шляхом укладення різних торгових договорів та угод, в яких встановлюються принципи торгових взаємовідносин з іноземними державами. У торгівлі з іноземними державами можуть бути встановлені спеціальні режими, зокрема режим найбільшого сприяння, що передбачає надання митних пільг аж до повного звільнення від імпортного мита при ввезенні товарів вироблених в країні, що користується режимом найбільшого сприяння, переваг відносно внутрішніх податків, якими обкладаються обробка і продаж на внутрішньому ринку імпортних товарів. Крім режиму найбільшого сприяння може бути встановлений спеціальний режим, що застосовується до територій спеціальних економічних зон і до територій митних союзів, в які входить країна на основі міжнародних договорів.