106. Перспективи розвитку інтеграційного співробітництва на пострадянському просторі

Перш за все потрібно розглянути особливості інституційної структури, механізмів прийняття рішень та основні напрямки діяльності таких міжнародних міжурядових організацій як Співдружність Незалежних Держав, Євразійське економічне співтовариство, Єдиний економічний простір, ГУАМ.

СНД посідає особливе місце серед структур багатосторонньої співпраці на пострадянському просторі, яка: а) об'єднує всі держави регіону; б) є історично першою міжнародною організацією даного регіону; в) охоплює найширше коло питань співробітництва; г) створила передумови і середовище для створення і функціонування низки інших організацій, що діють у пострадянському просторі. СНД потребує реформування, бо зазнає критики як з боку прибічників підходу до неї як до "механізму цивілізованого розлучення" (що втратило свою актуальність на сьогодні), так і з боку тих держав, що розглядають співдружність як інтеграційний механізм.

Співробітництво в економічній сфері визнане пріоритетним ще на поч..90-х рр.., що відображено в угодах про Економічний союз та Статуті СНД. Згодом було ухвалено угоди про зону вільної торгівлі та Митний союз, остання з яких стала підґрунтям для створення у 2000 р. Євразійського економічного співтовариства. Створення зони вільної торгівлі залишається одним з основних завдань співробітництва пострадянських держав, оскільки жодна з подібних угод, підписаних на двосторонній та багатосторонній основі так і не реалізовані.

Єдиний економічний простір за участі Білорусі, Казахстану, РФ та України, які об'єднують до 90% всього економічного потенціалу пострадянського простору, має аналогічні ЄврАзЕС цілі і відрізняється виключно складом учасників. В цілому інтеграційні об'єднання вирізняються ключовою роллю Росії, що знаходить відображення в т.ч. в механізмах функціонування організацій. Їх створення зумовлено виокремленням групи країн проросійської зовнішньополітичної орієнтації, неефективністю діяльності СНД та реалізацією концепції різношвидкісної інтеграції. Загалом останні роки відзначились переглядом досвіду діяльності організацій, його систематизації та вдосконалення механізмів багатостороннього співробітництва. В результаті створюється система міжорганізаційного співробітництва пострадянських держав.

На даному історичному і політичному етапі розвитку для нових незалежних держав більш прийнятним є співробітництво в рамках неформальних об'єднань, реалізація укладених раніше домовленостей, по досягненні чого можна говорити про створення бази для реальної інтеграції.

Діяльність Організації договору про колективну безпеку віддзеркалює основні тенденції у розвитку міжнародних регіональних організацій пострадянського простору: основи її функціонування закладені в рамках СНД; з плином часу змінився склад учасників Договору; поступово розбудовується інституційна структура; визначаються нові цілі та пріоритети, при цьому формується нова концепція колективної безпеки.

ОДЕР-ГУАМ посідає окреме місце в системі багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі, оскільки це єдина подібна структура, до складу якої не входить РФ. Утворене у 1997 р. в якості консультативно-координаційного форуму це об'єднання концентрувало свою діяльність навколо двох основних напрямків: забезпечення безпеки держав-учасниць та розбудова транспортно-комунікаційних магістралей. Попри значний потенціал ця організація продовжує значною мірою залежати від зовнішніх впливів (США і РФ) і активності її учасників, в першу чергу, України.