Висновки

Міжнародні розрахунки регулюють платежі за грошовими вимогами між державами, організаціями, фізичними та юридичними особами різних країн. Вони носять документарний характер, здійснюються в основному через банки і тісно пов’язані з валютними операціями.

Основними формами міжнародних розрахунків є: передоплата, акредитивні розрахунки, інкасо, розрахунки при відкритому рахунку, банківський переказ, розрахунки з використанням векселів і чеків.

Хоча акредитивна форма розрахунків досить складна і дорога вона є вигідною для експортера, оскільки забезпечує надійність розрахунків, гарантує своєчасність оплати, прискорює одержання платежу.

Інкасова форма розрахунків є більш вигідною для імпортера.

При розрахункові шляхом банківських переказів значну роль грає участь банку у системі СВІФТ, що дає змогу за допомогою електронної обробки даних створити бездокументарний платіжний оборот, раціонально проводити калькуляцію, прискорити зв’язок між 4банками шляхом обміну даних за допомогою телекомунікацій, мінімізувати ризики.

Крім цього при розрахунках у зовнішній торгівлі значну роль грають різні види чеків: банківський ордерний, клієнтський, дорожний та інші.

Найважливішими інструментами міжнародних розрахунків є соло-векселі й тратти (перекладні векселі), платіжні вимоги й платіжні доручення.

В останні десятиріччя в міжнародних розрахунках широко застосовуються різні типи кредитних карток.