logo
Автомобільний транспорт світу: регіональні особливості та еколого-економічні перспективи розвитку

3. Екологізація сфери автомобільного транспорту світу

Автомобільний транспорт - є найбільш небезпечним для навколишнього середовища.

Перша группа - повязана з виробництвом автомобілів:

- висока ресурсно-сировинна й енергетична ємність автомобільної промисловості;

- власне негативний вплив на навколишнє середовище автомобільної промисловості (ливарне виробництво, інструментально-механічне виробництво, виробництво шин ).

Друга группа - зумовлена експлуатацією:

- витрата палива і повітря, виділення шкідливих вихлопних газів;

- викиди продуктів випробувань шин і гальм;

- шумове забруднення навколишнього середовища;

- матеріальні, людські втрати і втрати тваринного світу в результаті транспортних аварій.

Третя группа - повязана з відчуженням земель під транспортні магістралі, гаражі і стоянки:

- розвиток інфраструктури сервісного обслуговування автомобілів (автозаправні станції, станції сервісного обслуговування, мийки);

- підтримка транспортних магістралей у робочому стані (використання солі для танення снігів).

Четверта група - поєднує проблеми регенерації й утилізації шин, олії і інших технологічних рідин, самих відпрацьованих авто [26].

Сьогодні у світі приблизно 600 млн. автомобілів. У середньому кожний з них викидає в добу 3,5-4 кг чадних газів, значну кількість оксидів азоту, сірки, сажу. "Внесок" автомобільного транспорту в забруднення атмосфери складає сьогодні в більшості міст України не менше 30%. Автомобілі використовують кисень атмосфери, для них щорічно розширюють мережу доріг із твердим покриттям, що густою сіткою обплутують планету. Зміст таких доріг вимагає дуже великих витрат енергії [26].

Першим чинником забруднення є - забруднення атмосферного повітря (див. додаток Г). У глобальному балансі забруднення атмосфери - частка автотранспорту , що складає 13,3%, але в містах вона зростає до 80%.

У світі близько 600 млн. автомобілів. У США автомобіль є в кожного другого жителя, а в Африці на 1000 чоловік по 9 автомобілів, в Індії - 2, у Китаї - 2, у Росії - 79. Легковому автомобілю для згоряння 1 кг бензину потрібно 2,5 кг кисню. У середньому водій проїжджає в рік 10 тис. км і спалює 10 т. бензину, витрачаючи 35 т. кисню і викидаючи в атмосферу 160 т. вихлопних газів. У них виявлені близько 200 різних речовин, у тому числі 800 кг оксиду вуглецю, 40 кг оксидів азоту, 200 кг вуглеводнів. Якщо бензин етильований, то ще і 3,5 кг отрутного свинцю. Крім того, кожен автомобіль, стираючи шини, постачає в атмосферу 5-8 кг гумового пилу щорічно [13].

Частка участі автомобільного транспорту в забрудненні атмосферного повітря великих міст світу складає,%:

Оксид вуглецю

Оксиди азоту

Вуглеводні

Москва

96,3

32,6

64,4

Санкт-Петербург

88,1

31,7

79

Токіо

99

33

95

Нью-Йорк

97

31

63

Сучасний включає в себе більш ніж 200 забруднюючих речовин. В їх число входить вуглеводні, які утворяться при неповному згорянні палива. Автотранспорт заповнює атмосферу 39% викидів вуглеводнів в індустріально розвинутих країнах. Бензинові двигуни викидають вуглеводнів більше, ніж аналогічні дизельні двигуни.

Одним з найбільш небезпечних вуглеводнів є бензапірен - він природно зустрічається в сирій нафті. Високі концентрації бензапірену спостерігаються на міських магістралях, а також поблизу заправних станцій. Доведено, що бензапірен є сильним канцерогеном, зокрема, викликає лейкемію, уроджені каліцтва. Для бензапірену не існує граничних концентрацій, він являє загрозу для здоровя в будь-якій кількості [11].

Машинами викидаються такі важкі метали як: нікель, ртуть, хром, кадмій, цинк, залізо, мишяк, марганець і берилій. Важкі метали можуть залишатися в атмосферному повітрі до 10 днів і переноситися на відстань до 2000 км. регіональний транспортний економічний екологічний

Другим чинником забруднення - є шумове забруднення. Один з основні джерела галасу є - автомобільний транспорт, інтенсивність рухи якого постійно росте. Найбільші рівні шуму 90-95 дБ відзначаються на магістральних вулицях міст із середньої інтенсивністю руху 2-3 тис. і більш транспортних одиниць на час [14].

Шумовий вплив у великих індустріальних містах світу - одна з найбільш гострих екологічних проблем сучасності. Шум, вироблений окремими транспортними екіпажами, залежить від багатьох чинників: потужності та режиму роботи двигуна, технічного стану екіпажу, якості дорожнього покриття, швидкість руху. З іншого боку, рівень шуму, як і економічність експлуатації автомобіля, залежить від кваліфікації водія. Шум від двигуна різко зростає у час його запуску і прогрівання (до 10 дБ). Рух автомобіля на першої швидкості (до 40 км/год) викликає зайвий витрати, у своїй шум двигуна вдвічі перевищує шум, створюваний ним другого швидкості. Значний шум викликає різке гальмування.

Останнім часом середній рівень шуму, вироблений транспортом, збільшився на 12-14 дБ. Численні експерименти і практика показують, що антропогенний шумовий вплив несприятливо впливає на організм людини і скорочує тривалість його життя, тому що звикнути до шуму фізично неможливо. Шумовий антропогенний вплив несприятливий і для тварин. Маються дані, що поблизу аеропортів відбувається передчасне линяння птахів, вони починають погано орієнтуватися, тріскаються яйця в гніздах, у бджіл гинуть личинки. У США становили, що безладний шум потужністю 100 дБ призводить до спізнілого проростання насіння.

У містах до 60% населення проживає в зонах з підвищеним рівнем шуму, повязаного саме з автомобільним транспортом. Зниження рівня шуму від автотранспорту може бути досягнуто виключенням проходження гучних магістралей через житлові масиви; організація зелених насаджень, особливо уздовж доріг; прокладка магістралей у тунелях; пристрій шумозахисних насипів і інших поглинаючих шум перешкод на шляхах розподілу шуму [17].

Однак деякі країни роблять спроби вирішення даних проблеми. Наприклад, у Південній Каліфорнії прийнятий закон, згідно якого, власники підприємств, де працює понад 100 чоловік, повинні скласти спеціальний графік роботи, щоб зменшити число поїздок автомобілів працівників; зменшувати число робочих днів, збільшуючи їхню тривалість, заохочувати почергове використання групою співробітників одного автомобіля. З водіїв, що зявилися в час "пік" на завантажених магістралях, стягують особливу плату, підвищують податки на бензин. На більшій частині магістралей створюють велодорожки. Однак зазначені міри навряд чи дадуть належні екологічні ефекти, якщо не буде зрозуміло головне: захист від шумового впливу - проблема не тільки технічна, але і соціальна, вона потребує виховання звукової культури у населення.

В сучасних умовах пошук обґрунтованого організаційного рішення проблеми негативної дії автотранспорту, ніж розробка технологічних методів зниження викидів автотранспорту [20].