24.Методи стимулювання експорту у міжнародній торгівлі.

Стимулювання експорту:

- експортні субсидії – це фінансові пільги, що надаються урядом або приватними структурами фірмам-експортерам на виробництво та вивіз певних товарів за кордон. Метою їх надання є покриття частини витрат національних виробників для підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

- державне кредитування експорту та страхування експортних кредитів:

державне кредитування експорту – надання фірмам-експортерам через державні банки чи спеціальні органи короткострокових та довгострокових кредитів.

страхування експортних кредитів - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів банку-кредитора в разі настання страхового випадку, пов'язаного з ризиками комерційного чи некомерційного характеру, за рахунок коштів, що сплачуються українським банком-кредитором (страхових внесків, страхових премій);

- податкові пільги як опосередковане субсидування експорту надаються, як правило, в таких формах:

- повернення експортерам сум мита і податків, сплачених при імпорті сировини, комплектуючих чи товарів, необхідних для виробництва продукції на експорт;

- звільнення від сплати опосередкованих податків на сировину, комплектуючі чи товари, які використовуються у виробництві експортних товарів;

- дозвіл створення спеціальних фондів для розвитку експортного виробництва, що не оподатковуються;

- відстрочка сплати певних податків;

- надання права на прискорену амортизацію основного капіталу;

- надання знижок як самим експортерам, так і суміжним виробництвам та сферам діяльності, на електроенергію, транспортні тарифи тощо.

- організаційно-інформаційне сприяння - допомога, яка надається державою в різних формах суб’єктам зовнішньо­економічної діяльності з метою активізації та підвищення ефективності національного експорту.:

- надання комерційної інформації про кон’юнктуру світових товарних ринків, тенденції їх розвитку, можливості та умови експортування;

- сприяння національним фірмам в отриманні крупних замовлень, участі в міжнародних тендерах;

- підтримка в організації участі національних фірм у діяльності міжнародних виставок та ярмарків;

- представлення торговельними представництвами (місіями) державних і корпоративних інтересів національних експортерів у країні перебування;

- здійснення зв’язку з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями з питань міжнародної торгівлі та представлення, відстоювання в них інтересів країни, а також окремих учасників зовнішньоторговельної діяльності;

- організація навчання і тренінгу експортерів-початківців, пошук партнерів, допомога у встановленні перших контактів, експортне та правове супроводження угод;

- створення адекватної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

- частка національної участі,

- стимулювання національного виробництва