3. Романтизм: причини появи та особливості у художній культурі. Критичний реалізм

Протиріччя між ідеалом і дійсністю стало головним визначним мотивом у формуванні нового напрямку в мистецтві к.ХVІІІ – поч..ХІХ ст.. – романтизму. Його поява обумовлена негативною реакцією на Французьку буржуазну революцію з боку демократичних шарів суспільства.

Романтизм

• мав гуманістичні ідеали;

• звертався до найскладніших форм людського буття;

• став основою духовного життя, охопивши всі його сфери – науку, філософію, мистецтво, релігію.

Романтики, намагаючись піднятися над прозою життя:

• виступали проти формалізації мистецтва,

• проявляли інтерес до фольклору, середньовічної культури, до християнських ідей, акцентуючи увагу на внутрішньому світі людини

• для посилення зображення реальних процесів життя використовували форми комічного (іронію, гротеск)

Письменники романтичного напрямку створювали образи своїх героїв часто фантастичними й умовними.

Це були в основному виключні люди, борці за справедливість, що гостро переживали через недосконалість світу. Для таких героїв романтичні ідеї значили більше, ніж дійсність. Як наслідок – ухід у світ мрій, відчуженість від реальності.

Протиставлення існуючого і уявного світів сформувало песимістичне відношення до дійсності.

Головним центром романтичного руху стала Німеччина (Гете, Шиллер, Лессінг Гофман, Шеллінг, Гейне та ін..

В Англії: Байрон, Колридж

У Франції: Санд, Дюма, Шатобріан, Гюго

Критичний реалізм На зміну романтизму у 20-х рр..ХІХ ст.. приходить новий культурно-художній напрям, що намагається достовірно відображати життя – реалізм (від пізньолат. речовий, дійсний).

Критичний реалізм:

• глибше, ніж романтизм відчував недосконалість соціального життя

• вперше в історії світового мистецтва став пояснювати людину в її цілісності з конкретними умовами соціального середовища та особливостями історичної епохи

• типізація стала методом узагальнення і визначення закономірностей дійсності, яка відображалася

• в літературі основне місце став займати соціальний роман

Кращими письменниками цього напрямку вважаються Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс.