9. Надзвичайні обставини.

До останніх відносять стихійні лиха, катастрофи, неврожай тощо.

Виходячи з розглянутої множини чинників впливу на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягнення щорічної збалансованості валютних надходжень у країну з її виплатами іншим країнам є надзвичайно складним завданням. Тому жодна держава світу не намагається його вирішити, оскільки не існує безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певній невідповідності вхідних і висхідних потоків валюти. Разом з тим, у цьому питанні, як і в інших, слід дотримуватися певної міри.

Так, при довгостроковому пасивному сальдо платіжного балансу, необхідно для покриття дефіциту іноземної валюти використовувати офіційні резерви і тим самим зменшувати їх обсяги. Так, як ці резерви не є безмірними, то країна, щоб виправити ситуацію, повинна вводити різноманітні протекціоністські заходи для обмеження імпорту і стимулювання експорту. В результаті дефіциту платіжного балансу можлива зміна курсової вартості національної валюти.

Довгострокове активне сальдо платіжного балансу, в свою чергу, також може привести до ряду негативних наслідків.

Так, якщо активне сальдо досягається за рахунок позитивного торговельного балансу, тобто імпорт не перекриває експорту, фактичний рівень споживання в країні стає меншим від потенційно можливого.

У випадку формування активного сальдо під впливом значного перевищення припливу капіталу над його відпливом, країна перетворюється на приймаючу сторону зі всіма можливими негативними наслідками цього процесу, тому що іноземні інвестиції хоча і є своєрідним допінгом для національної економіки, але з часом частина валового національного продукту, створеного в країні, у вигляді прибутку іноземного інвестора буде відпливати за кордон, що може мати негативний вплив на темпи економічного зростання країни.

Також довгострокове перевищення притоку валюти в країну над її витоком може призвести до інфляції, знецінення національної грошової одиниці та підвищення цін на внутрішньому ринку.

Завдяки таким заходам, як поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів з’явилась можливість лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних фінансових і торговельних операцій. В результаті виникла альтернатива вибору засобів платежу. З’явилась велика кількість нових фінансових інструментів, які забезпечують страхування від валютних і кредитних ризиків, широко впроваджуються обчислювальна техніка, новітні засоби передачі та обробки інформації.

Розвинуті країни вживають ряд заходів, направлених на забезпечення стабільності ринкових курсів своїх валют, шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків. З цією метою центральні банки проводять спільні валютні інтервенції.

Також спостерігається тенденція до узгодження внутрішніх макроекономічних політик розвинутих країн. І на сьогоднішній день міжнародна координація платіжних балансів розглядається як альтернатива плаваючим валютним курсам.